Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів

Акт 5. Довгоочікувана зустріч.

Дія 5

Вальзере Ладор  Вільгельта Тернер. 

Рейнгард Родрігез радник королеви і наречений Вільгельти. 

Вальзере Ладор

Я вела розмову з важливими людьми, випитуючи потрібну інформацію. Я дізналася  багато чого цікавого і майже закінчила, коли оголосили наступний танець. Тіні і світло, це щось типу танго у них. Цікаво хтось взагалі буде під таке тут танцювати. Але здивовано дивилася як все більше і більше пар проходить в танцювальне коло. 

Роздратовано фиркнула, коли мене запросили на танець. Я то тут яким боком? 

Але коли  я зрозуміла, що це радник королеви – Рейнгард Родрігез і так само той хто являється моїм нареченим, не могла нічого сказати через те, що це була наша лише третя зустріч вживу. 

Тисячі листів за сім років. На папері ми знали одне про одного все, а зараз я відчувала себе розгубленою. 

– Цей танець танцюють лише пари, а не родичі, – спробувала відмовитися я.  

– Мені відомо, що ви Вільгельта Тернер, і ви можете зняти чари, темрява вас сховає, – від його голосу, який для мене був неймовірно гарним моє серце забилося швидше, – та й ми з Вальзере не настільки близькі родичі, – додав він. 

– Я можу вам довіряти? – запитала я якось злякано. 

– Завжди, – кивнув він. 

Я торкаюся його руки приймаючи запрошення в ту ж мить мене огортає темрява і я кажу чари за допомогою яких стаю собою. 

– Так набагато краще, – задоволено сказав він торкаючись рукою мого волосся і виймаючи заколку, дозволяючи йому вільно спадати на плечі. 

– Я думав цей танець у фей не вивчають? – запитав він зацікавлено.

– Я писала про це в 19 листі 12 місяця минулого року, –  зміряла його зверхім поглядом вона. 

– А справді, – згадав він, –  ти скаржилася, що ти не маєш партнера для танцю, що ж твоя мрія здійснилася.

– Ти писав про це, але я не думала, що це станеться на цьому прийомі, –  ледь всміхнулася вона. 

І відійшла у іншу сторону зали, як потрібно було в танці. У пісні під яку танцюють є сонце і ніч. І першою людиною завжди вступає, та яка відіграє світло, у нашому випадку я. Завмираю навпроти нього і очікую, коли почнуть співати. 

A Sunlite. A Sunlite. A sunfloriteco. 

Нарешті перші слова пісні наповнюють залу і я радісно посміхаюсь. Ліва рука ледь торкається плеча і починати завжди потрібно з правої ноги. Рухи того, хто відповідає за Сонце, тобто світло –  різкі, швидкі і ритмічні, саме тому при цьому немає жодної мелодії, адже ті хто танцюють самі вистукують ритм. 

AD_4nXcIKhcBgtkn7gHYbNEpDHMlyF0PBqiKL6Nx6E3ABRZy_bzc1QRjWgrrrhhl405jBSDLehzPfYFNo3t5VhkbZqS8qxjE8cy_KCj1-90gcdECCeyB-wgn-yQrQtvB9PlKN-aQhNTauFLlIj8cuwoQtJ0nlWwY?key=OAh0xtbhSqTLHQSTa53oWg

Поступово я наближаюся до Рейна, який втілює ніч, тобто темряву. Я кручусь, так щоб опинитися біля до нього спиною, ліва рука закладена за голову. Він бере мою руку в свою і перекидає назад. 

A night artent. 

AD_4nXeqAeRXkaH3g8f3p8DTwSKJVS1mxZYJU728jVL_yljp7cYuzIazklMOpbwD0boTqDQ-OXjo0UVUGu2IxpsQLddcQK35HEPVddk2l90M8iLuLaJwoziavRTLzzSc3z0OpzjQgwSNPiEKOS5qAgbC1fyncZ8p?key=OAh0xtbhSqTLHQSTa53oWg

Сонце зайшло. Ніч наступає.

Елевонда. Місто засинає – прокидається мафія. Ну я ж не одна про це подумала? 

Анджеліка. Ти згадала мафію? 

Елевонда. Анджеліка кожного разу коли хтось згадує мафію, перебуваючи на іншому кінці міста, одразу ж опиниться поряд.

Аделі. О, ще одна схибленість Анджелі. 

– І якщо тобі потрібна інформація ти могла відразу мене спитати, – тихо прошепотів на вухо, починаючи вести мене в танці. 

Тепер приміщення наповнює тягуча мелодія. Спів виконавців майже не чутний. 

– Це було б цілком нормально, враховуючи ким ти була, Вел, –  продовжує він. 

Я не говорю нічого і вирішую залишити відповідь до своєї наступної партії. 

AD_4nXfG1IsBXUkQTPObJW6s9QNqNuWsiwNTOCLEeSznrMeaT9jeKyOlR2H2zG6IyCUfN_DUSn5EOYiW1V2qJ7Vgb4VMs9zgg1ypiezoKr6dRk-xvAub323bo0QnJiYv8n-WKfN5Ym2Uuots_695fV1HLodg19Xx?key=OAh0xtbhSqTLHQSTa53oWg

Саме партія ночі найгарніша у цьому танці. Темрява вона небезпечна і таємнича. Вона повільно затягує у свої сіті і приховує правду. Ось чому рухи Рейна обережні, легкі і майже невагомі. Я повністю віддаюсь танцю з ним і зовсім не хочу, щоб сонце знову зійшло, щоб ніч закінчилася. 

A Sun afraiden. 

Сонце розгублене. Світло пізнало темряву і тепер відчуває себе неправильно і у повному сум’ятті. Ось чому тепер мої рухи більш плавні і не рішучі. Якщо на початку танцю вони були підняті вверх, наче я повністю усе контролює, але тепер вони стали на половину нижче ніж були. Тепер ми танцюємо разом, але водночас паралельно, жодним чином не торкаючись одне одного. 

Адже це означає, що ви вийдете з танцю як програвші і не зможете дотанцювати всю партію. 

І ось знову наступає ніч, цього рядка пісні я чекала, щоб якнайшвидше знову опинитися в обіймах Рейна. 

Тепер усе змінююється він втілює темряву як свободу дій і вибору. Як силу здатну здійснити усі мрії. Музика стає швидшою, динамічнішою  і тепер він може вести мене так як забажає, тому що більше не потрібно дотримуватися правил.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше