Дія 2
Бетельгейзе – Елінго Тернер
Альберт Тайліре – герцог Дарксленду
Від імені Бетельгейзе( Елінго)
Елінго пішла на один з балконів і стала чекати, вдихаючи чисте повітря. Тут їй було набагато вільніше, тому що від такої кількості темних в одному приміщенні Хранителька Світла задихалася.
Бетельгейзе, тепер я є нею. Вона виглядає милою, хорошою і мрійливою, так само як я, але це одна сторона нас, яку ми хочемо показати іншим. А що насправді не повинен знати ніхто.
Мені видали найгіршу роль, я завжди була вісником щастя, завжди допомагала забрати погані емоції.
А може мене і послали через це, притупити біль від її слів. Хоча я не розуміла всієї цієї ситуації, якщо вийшла заміж то розірви всі зв'язки з минулим і будуй щастя з того що є.
І чому в мене не виходить бути Бетельгейзе?? Так можна провалити всю місію. Я – Бетельгейзе і ніяких Елінго.
І все одно не можу. Зараз я була рада появі Альберту, який повернув мене до виконання завдання і я перестала метатися між особистостями.
– Зірко моя, Бетельгейзе. Щасливий бачити тебе знову! – радісно вигукнув він, спробувавши обійняти мене, але я відсахнулася і зробила декілька кроків назад.
Мені тебе справді шкода, але ж сам винен.
– Це наша остання зустрічі Альберте, – холодно відповіла.
– Бет, ти зараз серйозно? – з болем у голосі сказав він, навіть з якимось відчаєм, я б сказала.
– По – перше, це давно потрібно було зупинити. Всі ці зустрічі, з яких немає користі, тому що я заміжня і це нічого не змінить, а ще ти не моя темна пара, розумієш, Берт, – спробувала достукатися до його розуму я.
Це справді було те, що я думала і хотіла сказати йому.
– Бетельгейзе, – він торкнувся моєї руки в якомусь благальному жесті.
І тут я відчула як мою руку пронизує струм і її огортає темне світіння.
– Хто ти така? – холодно запитав він дивлячись своъми золотавими очима на мене.
Розуміння впало важким каменем на плечі. Я знайшла свою пару. Він теж Хранитель. Здивовано дивилася на нього без можливості щось відповісти. Не бажаючи усвідомлювати того про, що мала б здогадатися від самого початку.
Темрява привітно і радісно огорнула мене.
– Ти знаєш, що робити, – сказала вона легко проходячи крізь мене і я прийняла її.
І контроль над особистістю спав.
– Ти хочеш знати хто я, Альберте? – якось холодно і зовсім нехарактерним для мене жорстоким тоном відповіла. – Я справді не Бетельгейзе, вона послала мене замість себе, щоб звести нас. Ця дівчина вельми розумна. Прощавай, найближчі півстоліття ми не побачимося.
–Ти Тамлієрра, – вражено зрозумів він. – І дозволь хоч взнати твоє ім'я? Маю я ж знати через кого насправді втратив Бетельгейзе, – з гіркотою зазначив він.
Ці слова болем віддалися в серці. Ось як, але я вважаю, це чудовою нагодою вирішити проблеми.
– Елінго. А ще я світла фея, живи тепер з цим темний, – знущально розсміявшись відповіла.
Я перестрибнула через балкон і полетіла вниз, опустившись на землю пішла до готелю. Перебувати тут більше не хотілося, хай Енні злиться скільки хоче.
Темрява огортала мене всю дорогу ховаючи від сторонніх очей.
– Для чого ти це робиш? – невдоволено запитала в неї.
– Я не можу не захищати його пару. Тому звикай, світла. Я тепер твоя вічна супутниця. І краще повернутися назад, – ще більш невдовлено сказала вона.
– Я не можу це зробити, Темряво, – важко зітхнувши дала їй відповідь.
– Зате тобі дуже хочеться потім шукати місце де можна повернутися в часі, щоб виправити ТВОЇ помилки, – зневажливо сказала вона.
Дожилася, вже темрява мене зневажає.
Зітхнула і повернулася назад. Пройшла і втомлено продовжила дивитися як події розгортаються далі. Хоча бажання було лише лягти на тепле ліжко як в Нетти або Емілії і спати, спати і ще раз спати. А не оце все! Та я на завданнях Наставниці і то менше втомлювалася ніж під час тої дурної розмови.
І тому я зовсім не хотіла бути тут, цікаво в який раз я це говорю, хоча не важливо. Взяла бокал вина і він хоч трохи допоміг прояснити розум.
Елевонда. Перша розкрилася, але тут вимушено, тому я навіть не знаю чи рахувати її.
Але якщо чесно мені ну дуже не подобається Елінго з цього розділу. Звичайно я можу її зрозуміти, але це не привід вести себе так.