Розділ 27. Ролі вибрано.

Анджеліка Ланден

Перше, що зробила Енгайда, коли ми вийшли це змінила всім зовнішність після цього ми відправилися в готель, щоб зняти номери.

 – Я поки не можу усе пояснити, але память підкине потрібне, будь ласка, не згадуйте свої чи наші справжні імена,  – попередила вона і ми кивнули, – і ще одне, не згадуйте нічого, що може нас видати. 

Дарксленд був осередком готики. Усі будівлі темні і похмурі, і жодного світлого елементу,  навіть небо над ними залишалося сірим і таким наче зараз почне дощити. Я здригнулася від атмосфери, яка була тут. 

 Усі люди, яких ми зустрічали, наче не бачили нікого навколо – швидко йшли кудись вперед не зважаючи ні на кого, а коли один вітав іншого це звучало так вимушено начебто їх змусили це робити. 

Нарешті ми підійшли до великої темної будівлі і останнє, що я хотіла це зайти туди. Ен легенько штурхнула мене і я пройшла разом зі всіма по сходах, підіймаючись до цього місця. 

– Мадам Ладор, вас так довго не було ми вже зачекалися, – улесливо звернулася до неї дівчина на рецепшині з погано прихованою цікавістю. 

– Ох Зея, – протягнула вона невдоволено,  – виникли деякі непередбачені обставини, але зараз все добре,  – сказала владним непритаманним для неї тоном. 

– Невже вас перестріли підпільні, вони зараз часто нападають на наших? –  нажахано запитала вона спершись на лікті і подавшись ближче. 

Є люди, які вміють видати потрібну інформацію випадково, хоча можливо Зея робила це спеціально. Хоча насправді я й так звідкись знала про підпілля. 

 – І на що сподіваються ці божевільні, обраних все ще немає, – Ельва підняла брову зверхньо посміхаючись.  

– Я чула, що вони перетнули кордон,  – невпевнено мовила Зея, але я відчувала її пильний погляд на мадам Ладор. 

Ельва Ладор розсміялася. 

– Хіба ви не бачили тих обраних тоді коли вони засвітилися в Хальвардіенті? Вони ж лише діти, та вони б почувши про наш Дарксленд втекли б підібгавши хвости, – махнувши рукою, вона посміхнулася презирливо, наче відчуваючи чисту ненависть до тих бідних обраних, – та й хіба їм потрібна та Країна Квітів, та й з достовірних джерел мені відомо, що від Емілії і Хальді вони відправилися до Енстраґральту.  

– Яка чудова інформація, Ельво. Проходьте, – всміхнулася Зея задоволено. 

Але потім вона побачила нас і з глузливою посмішкою запитала. 

– Психею, Евридіко, яким вітром вас сюди занесло? 

– Північно–західним, Зея, – криво всміхнувшись, неприязно відрізали ми. 

Вона точно хотіла нарватися на сварку, але як тільки почула від Тіани і Хелен, що ми прийшли з ними, її погляд одразу ж змінився як у слухняного цуценяти. Вальзере і Бетельгейзе, проблем з тим, щоб зайти не мали жодних. 

Нарешті ми пройшли фейс контроль і відправилися в номер Енгайди. 

“І не почули як Зея набрала номер і тихо зашепотіла в слухавку:

– Королево, вони тут. 

– Чудово. Уже впізнала когось? 

– Вибачте, хіба тільки те, що Ельва Ладор – Енгайда, але це й так було зрозуміло. 

– Нічого, Зеє, так навіть цікавіше. 

Розмова завершилася.”

Ми пройшли в кімнату, яка на щастя не була монохромною чи сірою. Стіни у ній були насичено сині або ж sensеtive alhetto, якщо говорити їхньою мовою, а штори, які закривали вікна були блакитними. Сама кімната була велика і простора в мінімалістичному стилі, як я зрозуміла це у всіх темних так. 

Ельва Ладор, вона ж Енгайда полегшено видихнула, а з нею всі інші. 

– До чого ж неприємна особа, – важко зітхнула вона і з невдоволенням продовжила. – І роки ж йдуть, а вона однакова, а я сподівалася, що буде хтось інша. 

– Повністю підтимую, Енді, – погодилася Вел. 

Енгайда наклала всі можливі чари на кімнату, а тоді сказала. 

– Все з цим справились, – видихнула вона, – задавайте свої питанння. Думаю у вас їх назбиралося багато. 

– Так і є, нам цікаво почути як діє ця зміна особистості і хто вони взагалі такі? – швидко визначилися з тим, що хочемо дізнатися найперше. 

– Ви повністю стаєте тою людиною особистість якої взяли з усіма звичками характером і заскоками. Цих двох було вигідно взяти, вони рідко тут бувають. 

– Фейспалм, просто фейспалм, Енні. Тільки не кажи, що всі кого ти взяла не мали тут бути? Хіба ти не розумієш, що це ідеальна пастка в яку ти нас всіх завела, – емоційно вигукнула.

Я була вражена, ну як так можна? Хотілося побитися головою об найближчу стінку. 

– Ми домовилися з ними вже давно, – заспокоїла нас вона, –  І лише ви двоє не мали бути. 

– Добре. То хто вони такі? – вимогливо запитала Аделі. 

– Психея і Евридіка племінниці королеви, через щось посварилися і тепер дуже рідко її відвідують. А якщо й бувають в замку це більше схоже на лицемірну виставу, – пояснила нам Енгайда. 

– Ельва і Вальзере сестри, – продовжила Вел. 

– Ви спеціально так вибирали, – розсміялися ми.  

– Та ні, так вийшло, – ледь всміхнулися вони. 

– Хелена і Тіана, рідні сестри радника королеви, – сказала Дел. 

– Бетельгейзе мала тут бути тільки, щоб сказати своєму вже колишньому, що вона більше з ним не буде, – додала Елі за себе, адже саме їй була відведена така роль. 

– Шкода того невідомого.

– Та там взагалі нічого не зрозуміло, у них було велике кохання, але її видали заміж за династичним шлюбом. Ну ви ж знаєте як в аристократів, це щастя, якщо випаде твоя стихійна пара. – байдуже знизала плечима вона і продовжила – І вони продовжували таємно зустрічатися далі, але як вона мене побачила сказала, що все повинно закінчитися і вона сама наказала мені йти замість неї, – у кінці голо Елі наповнився здивуванням. 

Ми переглянулися. На відміну від подруги здогадувалися, що справжня Бетельгейзе мала на увазі. Але натомість вирішили не натякати їй на це, тому просто кивнули, що все зрозуміли.