Розділ 21. Поки вони спали, інші обирали сторону.

Я так довго чекала на вас. Роза Декабріз

“Вони нарешті прийшли.” – радісно замуркотіла темрява всередині неї, як задоволена кішка. 

Елевонда. А вона справді мурчала? Як коти?

Королева Роза. Ох же ж ця схиблена фанатка котів. “сарказм” звичайно, тільки так і могло бути. 

Елевонда. Є набагато неадекватніші фанати котів за мене, це по - перше, а по-друге дуже шкода, тому буде вона у вас справді мурчати. 

Королева Роза. “закочує очі” І навіщо тоді ти це все починала? 

Елевонда. Звичайно, щоб нагадати, що коти найкращі у світ тварини. 

Королева Роза. “не має слів” 

Майстерно підготована пастка затягнула їх в свої тенета, Леандра все так гарно придумала, що і не зрозумієш відразу. Хоча Роза не сумнівалася, вони здогадаються, але тоді вже буде пізно. Десь глибоко всередині неї зажевріла надія, але вона швидко придушила це не потрібне відчуття. 

– Розо, для тебе лист, – звернулися до неї і вона неохоче випливла зі своїх роздумів. 

– Від кого Фрезія? – м’яко посміхнулася вона.

 Її головна фрейліна занадто прониклива, тому з нею потрібно було бути дуже обачною, щоб вона не здогадалася.

– Лоранд Абсент, – мовила та. 

– Він якраз вчасно, цікаво, які новини він нам приніс? – темрява всередині неї стала ще більш задоволеною і щасливою. 

– Серед нас зрадники, королево, – продовжила тихо.

“Шкода, що ти не знаєш, що твоя королева теж серед них.” – на мить її навіть почала гризти совість, бо Фрезія була її найвірніша людина і найкраща подруга. 

Елевонда. Ну якщо гризе совість, то ще не все втрачено.

Королева Роза. Ніколи не було і ось знову. 

Елевонда. І що я зробила не так? 

Система чату “ваше питання було залишене без відповіді” 

– Розо з тобою все добре, ти якась дивна, наче під впливом? – сказала вона пильно спостерігаючи за її поведінкою. 

– Вплив, – мозок зачепився за це слово як за рятівну соломинку, але як тільки вона починала про це думати голова починала боліти так, що вона ледь скрикнула від болю.

– Ти знаєш правила, не старайся противитись мені, і все буде добре, – прошелестів чийсь голос.

– Це все через стрес, так про що ти говорила?– ніби нічого не сталося відповіла Роза, але довіру Фрезії вже було втрачено.

Фрезія Ейвері

Тепер вона завжди буде слідкувати за нею, їхня Роза потрапила під вплив Посухи і тепер кожен крок потрібно ретельно обміркувати. Вона відповіла підбираючи слова

– У нас зрадники, Розо, але тобі не потрібно за це хвилюватися, я вже знешкодила їх.

Це було не правдою, але найкраще з того, що вона могла вигадати.

– Це чудово, – сказала та, з невпевненістю.

Звичайно, Роза хотіла дізнатися імена для Леандри, але вона зробить це першою. У Фрезії був талант схиляти людей на свій бік.

– Це все?

– Чари чудово подіяли на дівчат, їх не зможуть попередити, ні Елевонда, ні Тесс, ні тінь когось з них. 

Фрезія поважала їх, але вона змушена вести гру на дві сторони. Вона сподівалася, що Анджеліка і Аделі достатньо розумні, щоб самі про все здогадатися. 

– Прекрасна робота Рез, я не сумнівалася в тобі, – схвально кивнула Роза. 

– Ти можеш мені довіряти, Розо. Ти ж знаєш я все зроблю для тебе, – щиро посміхнулася вона, хоча насправді це була маніпуляція. .

– Я знаю, подруго.

“Так ти знаєш, і я зроблю все щоб витягти тебе,” – подумала вона, прощаючись, – “я не залишу тебе, Розо.” 

Елевонда. Що ж, наша королева Квітів виявилася не такою хорошою як мала б бути. Наступною обере сторону Хель. 

Продовження. 10. 11. 

Тіні більше не сплять. Герцогство Хальденс Аміґен( Хель)

Герцогиня все ще була втомлена, але вже потроху брала на себе свої обов’язки. Все ж Шефрі, яка її заміняла мала піти і тому у неї не було можливості довго відпочивати.

Вона ввійшла в обідню залу, привіталася з племінницями і оголосила про початок сніданку.

– Ви вже сьогодні йдете? – запитала, коли ділила вилкою омлет. 

– Так, Хель, – сказали вони так, наче вибачалися перед нею. 

– Чудово, передайте вітання від мене, – не звернувши на це увагу відповіла вона. 

– Нам здалося, що вас там недолюблюють.

– Вам здалося.

Трапеза продовжилася мовчки, коли в залу влетів ручний сокіл її друга Лоранда і сів на плече.

– Дякую Тейрен. Ти почекаєш? – ледь всміхнулася вона. 

Хоча і так знала. Він завжди залишається, навіть якщо вона й не напише відповідь.

–Що там? – зацікавлено запитала Шефрі.

Задумливо пробіглася рядками.

Тому потрібно вибрати сторону, все стає гірше ніж раніше, Хель. У них є план, щоб вони потрапили в пастку, якщо вже не потрапили. Я сповіщу про це Розу. І нікому не можна довіряти.

Так закінчився лист. Хель сумно посміхнулася, Роза більше не вселяла довіру, тому що на відміну від Лорі розуміла, її замок і є місцем пастки, але лист перехопити вже не встигне. Зітхнула.

– Хель? – покликала її Шелбі, змушуючи виринути з задуми. 

– Настав час обрати сторону, – відповіла вона твердо. 

– Це чудова новина.

– І навіть не сумніваєтеся, в тому кого виберу? – вона схилила голову на бік, лукаво посміхаючись. 

– Ми ні.

Дівчата міцно обійняли її і вирушили в залу порталів.

– Алліен Соро, – тихо благословила їх і направилися в залу Тіней.

Слова виклику легко злітали наповнюючи залу ехо, її тіньових підданих ставало все більше і більше, але вона продовжувала викликати їх. 

– Alle lien? ( всі тут?) – запитала вона. 

– Done. ( так)

– Senaide. ( чудово)

– Del barte frout, en lirepteп? ( для чого нас викликали)

– Me check a nalde. ( сторону обрано)