Розділ 17. Завдання чи дружба. Складний вибір Аделі.

Вона махнула рукою і на екрані з’явилося зображення Амулету Дощу. На вигляд він був як кулон на срібному ланцюжку зі кришталево чистою краплею води. 

– А звідки ви це знаєте? – здивовано перепитала в неї. 

Невже це був той самий туз в рукаві, який вона мала на увазі. 

– Бо це єдине, що по справжньому може їм допомогти, – зневажливо сказала вона.

На іншому екрані була Анджеліка. Я завмерла, моя бідна подруго, що вона з тобою зробила і це лише для того, щоб я не вибрала той Амулет. Анджелі була прикута ланцюгами і вигляд у неї був жахливий.

– А ще кожну хвилину твоїх роздумів вона отримує одну порцію болю.   

Вибрати потрібно швидко. Подруга чи країна.

Обрати було занадто складно і для мене все б мало бути очевидно – Анджеліка. Та, хто завжди була для мене як сестра, хіба я могла спокійно дивитися на її страждання? Звичайно, що ні. Якщо я її не виберу це буде зрада, і хоч вона може й вибачить мене на цей раз, та я не пробачу себе.

– Аделі, – тихо покликала мене Елі.

Але з іншого боку не знайома для мене – Країна Квітів, яка потребує допомогу. Більше того, яка таке не робила ні разу за своє існування. Самі завжди справлялися, так чому зараз не змогли. Може можна обійтися без Амулету Дощу?

– Аделі, – почула голос Алінго і Дейли.

Але я подумки відмахнулася від них. Я зробила свій вибір. Десь в глибині душі прокинулося дивне відчуття, наче я справді маю відношення до цієї країни. Щось давно забуте хотіло докричатися до мене, знову заставивши мене задуматися над своїм вибором.

– Аделі! Та почуй ти вже нас, – крикнула Ларда.

І в цю мить сталося декілька подій одночасно. Я нарешті підняла очі на екран, Мельгія натиснула на кнопку і Анджелі закричала від болю. Тепер я точно зробила вибір.