Розділ 12. 1. Час

Анджеліка Ланден 

Спочатку нас провели у вітальню, яка була так само простора, з високою стелею і освітлена м'яким неоновим світлом, як і всі приміщення тут.  На стіні висів великий екран, на якому зараз був показаний час, температура і ще якісь дивні показники, які я не розуміла. Так само я не знала, чи це в них такі телевізори, чи так щось. 

По середині кімнати були два великі шкіряні дивани і скляний столик. Також тут було велике панорамне вікно через, який відкривався краєвид на парк.

Біля стін були різні полиці з книгами одні з яких були паперові, а інші електронні, що було дивніше сторінки у них були такими наче ви перегортаєте екран в реальному режимі.

Дізналася пізніше, коли вирішила їх прочитати, ще мені надзвичайно сподобалося, що це було схоже на інтерактивну історію і я могла перейти на той чи інший вибір, і мене відразу перекидало на потрібну сторінку. Це незвичайне відчуття я пам'ятала ще довго. 

Підлога була утеплена через що ми пішли вже без взуття, залишивши його у шкафчику.

Для нас знову було виділено три кімнати як і в Хель, при її згадці моє серце стиснулося і я постаралася відігнати важкі думки і сподіватися на її повернення, а також до своїх кімнат ми знову підіймалися сходами, але тепер звичайними, які освітлювалися. 

Двері у кімнату знову відкривалися автоматично, але тут це здійснювалося через технології, а не магію. Двері виготовлені з прозорого матеріалу, обрамлені світлодіодними стрічками, що реагували на рух і освітлювались м'яким білим світлом.

Увійшовши до спальні ми опинилися в затишному приміщенні з приємним ненав’язливим декором. На підлозі – м'який білий килим, що доповнював загальний стиль кімнати. Стіни оброблені акустичними панелями, які забезпечували звукоізоляцію а також могли бути як освіжувачі повітря, які змінювали запах залежно від настрою гостя або ж можна було налаштувати вручну. Також тут були вбудовані кондиціонери, які приносили легку прохолоду. 

Глянувши на своє ліжко і на м’який матрац, я відразу лягла спати ледь не забувши, що маю зустрітись з Тейсі чи точніше з її Тінню – Ліре. 

Ліжко мало розслабляючий ефект через що відразу клонило на сон. Аделі тим часом пішла у ванну, а я просто скинувши одяг і поклавши його на полицю, яка відразу ж закрилася зникнувши в стіні, заснула. 

Аделі Фрейлез

Увесь цей час поки ми були у цьому незвичайному для нашої історії місті я не переставала дивуватися тому, що бачила навколо. Це було щось неймовірне. 

Зараз я була ще й щасливою через можливість прийняти душ, а особливо у такій ванній кімнаті. 

Двері за мною зачинилися як тільки я ввійшла і одразу ж набули матового відтінку. За це я вдячно махнула рукою і разом з тим увімкнулося світло у всьому приміщенні. Безліч невеликих лампочок займали усе це величезне приміщення розміром як та ж вітальня.  

Підлога вкрита плиткою з підігрівом, переливалася м'яким синім світлом я скинула шкарпетки босоніж пройшла далі. І виявилося, що приміщення розділене на ще три різних – одні двері вели до туалету, інші до душової кабіни, якою я зовсім не зрозуміла як користуватися з усіма їхніми дивними вимикачами. Відкрила останні двері до великої білої ванни з туалетним столиком на якому стояли різні баночки, для догляду. З ванною я теж не змогла розібратися, мабуть, у них не так часто були нетутешні гості  інакше хай би залишали якийсь гайд з проходженням, тобто інструкцію з тим як тут все вмикати. 

Ще раз роздивившись приміщення у кінці кімнати я побачила ще одні чорні і непримітні двері, які були замкнені. Не відразу, але я побачила, що над цими дверима висить дзвіночок. Не довго думаючи, подзвонила у нього через що кімнату наповнив мелодійний передзвін, а через декілька хвилин почула кроки за ними. 

– Вам потрібна допомога, міс Фрейлез? – почула я голос Аліши. 

– Так, але звідки ви знаєте, що це я? – запитала злякано. 

– Коли ви пройшли крізь двері, це було записано. 

– Ах точно, тоді коли вони блимнули, – здогадалася я. 

Почувся звук провернення ключа і двері відкрилися. 

Вона пройшла в кімнату цього разу на своїх двох, а не влетіла на платформі, за нею простягався темний коридор. 

Терпляче вона пояснила, яка панель для чого, як регулювати температуру і як вимкнути воду. Це виявилося не так складно як я думала спочатку. 

– Також, коли ви покладете свій одяг ось на цю полицю, – вона натиснула на кнопку, – і продовжила, – ваш одяг відправиться у пральню і через деякий час доставиться вже чистим, сухим і пропрасованим. 

– Неймовірно, – схвильовано вимовила я. 

І це все за якихось декілька хвилин, а не за день чи півдня, якщо пощастить. Не має нічого кращого за те, коли у вас є магія і ви можете полегшити собі життя за допомогою неї або коли є технології, як тут. Хоча найчастіше буває, що останні можуть почати шкодити, тому це все потрібно контролювати, щоб винахід не став руйнівним. 

– Чи потрібно щось ще? – запитала Аліша, перериваючи її думки. 

 – Ні, щиро дякую вам за допомогу.