Розділ 8. 1 А ви щось взагалі вмієте?

Розділ 8. 1 А ви щось взагалі вмієте?

Дейла Тернер

Сестри направилися у один бік, а нас забрала дівчина, схожа на ту, яка повела Ен і Вел. Тільки мала темніше волосся і тепліший погляд. Вона викликала більше довіри ніж її сестра. Ми спокійно йшли за нею коридором зі слів Елінги нас не мало чекати щось складне. 

–  Як до вас звертатися? –  спокійним тоном запитала я. 

–  Лін, –  буркнула вона у відповідь. 

–  Але ж це несправжнє ім’я? – сестра просканувала її поглядом.

–  Шелбі. Шайлібрі, –  неохоче відповіла вона. 

–  Незвично, але гарно, –  звернула на це увагу Елінго, яка йшла поруч.

–  Так мене назвала Хель, –  зі щирою усмішкою відповіла вона, цим показуючи своє ставлення до герцогині. 

Вона відкрила перед нами двері і впустила у велику залу, яка була у формі печери.  Мені це одразу нагадало про залу стихій з Дороги Життя, інколи я думала, що її робили на зразок кімнат Хель. Хоча хнаючи, як довго вона живе, так могло бути й насправді. 

–  І перша буде Дейла. Повітря, дар дарувати спокій, –  тихо промовила Шелбі, уже наперед маючи інформацію про нас. 

Це б мало налякати, але я лиш впевнено зустрілася з її поглядом і запитала. 

–  Яке завдання? 

Вона без попередження натиснула на кнопку на стіні і в мене полетіли різні кулі.

– Вони не можуть торкнутися стіни і не можуть падати, –  відповіла вона з посмішкою. 

Мій погляд став нудьгуючим. Це було занадто легко для мене. Я ліниво відкидала їх і не дозволяла нікуди впасти. Таке я робила ще з дитинства і зараз мені було нудно.

Побачивши це Шайлібрі змінила якісь налаштування у цих кулях через що вони почали вилітати швидше і по-різному, це було важче, але я майже впоралася.

–  Використай інші стихії, –  прозувучало телепатичне прохання Елі.

Я подивилася на свою сестру з повним нерозумінням, що це за маячню вона зараз сплела. 

–  Знаю, але це потрібно, –  вона подивилася на мене з ледь помітним благанням і мені прийшлося лише повірити, що у неї є якийсь дивний план. 

Я махнула рукою, водою об’єднавши кулі і перетягнула вітром до себе.

–  Ти неправильно робиш, - мяко сказала Шелбі. – Не використовуй всі стихії, якщо це можна зробити тільки вітром.

–  Я знаю, не подумала, –  відвела погляд від неї. 

–  Нічого, - посміхнулася Шелбі, і чомусь я відчула себе винною, тому що вона навіть не насварила мене, а просто пояснила – Це може робитись і автоматично, але потрібно старатися не робити так.

–  Дякую, я все зрозуміла, –  хоча насправді добре це знала.

Елінго Тернер

Я збиралася лише робити вигляд, що щось роблю, все що потрібно, трішки потягнути час.

–  Твоє завдання зробити вогняну фігуру, –  пояснила Шелбі. 

Це моє улюблене. Тому спочатку я все робила правильно, створила кулю, розтягнула, але не помітно зламала її.

–  Не вийшло, – флегматично зазначила я, мій погляд виражав байдужість. 

Вона лише махнула рукою, щоб я зробила ще раз. Цього разу я дійшла майже до кінця, а потім вже майже готову фігуру «ненароком» розплавила і вогняна куля впала мені на ноги.

–  Ох я така незграбна, –  сплеснула в долоні я, зробивши милий вираз обличчя. 

–  Якщо ти зробила це спеціально, тобі ж гірше буде, –  зміряла вона мене недобрим холодним поглядом. 

–  Ні, що ти, просто у мене завжди все з рук валиться, –  сонячно усміхнулася я. 

Алі послала мені на це лише скептичний погляд. З вигляду сестер було видно, що вони ледь стримуються, щоб не розсміятися вголос. 

–  Повірю тобі на слово. І остання Алінго.

Саме вона відігравала одну з ключових ролей. Я відйшла вбік, щоб спостерігати за нею і у разі чого зупинити, тому що, Алі могла легко зруйнувати увесь план зі своїм характрером. 

Алінго Тернер

Я легкою граційною ходою направилася у центр зали. Зупинившись я розвернулася до неї обличчям і незацікавлено запитала. 

–  І що від мене потрібно? 

–  Скляний посуд.

Не втрималася, щоб голосно розсміятися.

–  Що за дитяче завдання, ми вже на другому курсі академії, –  так я пам’ятала про план Елі, але промовчати не змогла, за що вона подивилася на мене спопеляючим поглядом.

–  А вибач, я ж про ту школу лише чула, – засмучено сказала вона, від чого мені навіть стало шкода її. 

- Ти б хотіла там вчитися? – з розумінням запитала. 

- Якби тільки могла покинути це місце, – з гіркотою відповіла вона. 

А потім подумавши про те, які легкі завдання вона нам дає, до мене дещо дійшло, і я ошелешено прошепотіла:

– Почекай невже ти знаєш про наш план.

– Так, це все я робила для вигляду, тому давай просто завершиш усе, –  вона підбадьорливо посміхнулася мені. 

Мабуть, лише це мені й потрібно, з її дозволу перетворила лід в скло і ніби випадково розбила поранивши руку.

– Та ви взагалі, щось вмієте! - розлючено прошипіла Шелбі,  здивувавши мене такою чудовою грою.

- Істеричка, - тихо сказала Елі.

Тим часом Дел підійшла до Шелбі, торкнулася її плеча і вона заснула. Ми викликали для неї теплий плед і накрили, щоб вона тут ще не замерзла. 

– Ідеально спрацьовано, тепер можемо йти, м радісно всміхнулася Елінго, але побачивши мій засмучений погляд запитала –  Алі щось сталося?

– Ви не чули нашу з нею розмову, – констатувала факт я.

– Ні, – розгублено відповіли обидві. 

– Вона хотіла б піти звідси, – тихо відповіла, спостерігаючи за її поведінкою. 

– Тут ніхто не хоче затримуватися, – протягнула Елі з байдужістю, – що ж нам потрібно йти рятувати наших сестер, – сказала вона і її очі знову загорілися. 

Ми покинули залу і направилися у правильний бік. 

Елінго Тернер

Щоб зрозуміти, що ми мали на увазі потрібно розповісти про той час, коли Ен і Вел повели на завдання.