Розділ 5. 1 Усвідомлений сон

Я не могла заснути. Безсоння прийшло до мене і йти абсолютно не збиралося.

Чула приглушені голоси з кухні, шурхотіння трави, відчувала, що десь поблизу знаходиться річка. Крутилася з боку на бік, але заснути не виходило ніяк. Це злило.

А якщо спробувати потрапити в усвідомлений сон? Я ж знаходжуся в магічній реальності, отже може вийти. Не факт, що з першої спроби, але це не повинно бути складно.

Так, для початку потрібно повністю розслабитися і детально уявити місце, де хочу прокинутися, а і ще кодове слово, за допомогою якого повернуся назад.

З цим проблем не виникало, мабуть, хто хоч раз бачив Shadow light більше не зміг забути.

– Я прокинуся в кафе Shadow light, – говорила подумки.

Коли зрозуміла, що більше не в палатці, відкрила очі.

– Ура в мене вийшло! – радісно прокричала я.

– Тихіше, а то ще прокинешся, – з тіні вийшла Елевонда, чи все ж зараз це була Тесс?

Я вже справді почала заплутуватися у цьому. Я здивовано подивилася на неї. 

– Ти покликала мене. А ще я можу дати тобі відповіді, які ти шукаєш, –  тихо відповіла вона. 

Попри все, що я знала про неї, вона лякала мене. Від Ели віяло небезпекою, і я не могла пояснити чому.

– Ти обманюєш, – я впевнено зустрілася з її холодним поглядом.

– Он як? І з чого ти це вирішила? – з цікавістю запитала.

– Ти не справжня, – твердо заявила я.

Вона на це лиш розсміялася. Тільки якось штучно і іронічно. Я відчула як підступає тривога, яку я не могла контролювати. 

Ела, усе ж буду поки називати її так як звично, сіла навпроти мене, легко перевівши тему. 

– Що ж, я можу відповісти лише на три твої питання, Анджелі, тому обирай розумно.

На вигляд їй було десь біля 20, але її голос насторожив мене. 

– Як скажеш, –  єхидно посміхнулася я.

1)Хто ти така насправді?

2) Що ти знаєш про мою стихію?

3)Розкажи все про наш дар?

Вона здивовано подивилася на мене. А, немає чого недоговорювати?

– Але я ж все сказала, – ображено подивилися вона на мене. 

– Ой, давай не починай. Хто ти? Почнемо з того, що ти б вже мала очистити свою душу від темряви, але чому ти не виглядаєш світлою.

Вона знову розсміялася. На цей раз дещо божевільно. 

– Анджелі, – протягнула вона, – не можна стати назад світлою просто за помахом руки. Але добре, –  театрально змахнула рукою вона, –  Я – її Тінь, якщо це про щось тобі говорить. 

–  Ні, це мені нічого не говорить, – неохоче погодилася я, – не розкажеш більше?

–  Чому ж, розкажу, –  протягнула вона. –  Що ж, у своєму класичному розумінні Тіні є втіленням твоєї темряви. Тобто від того, якою є твоя Тінь –  емоційною чи холодною, залежить те якою ти станеш, якщо будеш темною, –  врешті пояснила вона. 

Я кивнула з цікавістю, спостерігаючи за нею. 

– То тоді…на балу…це теж була ти? –  здогадалася я, вона ж тільки радісно всміхнулася. – А можеш ще щось розповісти, звідки взагалі береться Тінь? – запитала вже зі щирою цікавістю. 

Вона склала ногу на ногу і підперла голову руками. 

– Почну з того, що тінь має кожен за винятком деяких рас, – почала вона і продовжила вже більш впевнено, – Вона зявляється з народження і формується до повноліття, а в моменти найбільшої вразливості старається захопити контроль над особистістю,  –  тоном наче говорить про погоду відповіла вона. 

–  Що ти цим хочеш сказати? – я сама не зрозуміла, як мій погляд став зляканим.

А що як у мене теж є така Тінь? Я була впевнена, що мій вічний омтимізм зі мною назавжди, але тепер...усе змінювалося і змушувало мене нервувати. 

–  Раніше, існували Первородні Тіні, вони були окремо від чарівників і отримуючи від них свої імена ставали для них найвірнішими істотами. Через деякі події вони стали одним цілим з Тінями. Так з'явилися носії, – монотонно промовила вона, –  А нас перестали вважати особистостями і забули залишивши на згадку лиш жахливі стереотипи, –  і з сумною посмішкою закінчила свій монолог вона.  

–  А що такого у тому, щоб дати ім'я Тіні? 

Вона здивовано вигнула брову і подивилися на мене як на дурненьку. 

– Назвавши свою тінь, означало отримати повний контроль над нею, вона б не могла ослухатися жодного з дозволених наказів. 

Я зміряла її знущальним поглядом. 

–  І після того ти говорила, що вас не вважали особистостями? –  але її злісний погляд і жорстка посмішка змусила мене замовкнути. 

–  Ти не розумієш, Анджеліко, ти все ж мене не розумієш, –  прошипіла вона з гіркою посмішкою, –  ми мали право на життя, нам не потрібно було бути чиєюсь частиною. У кожної Тіні було власне тіло і тільки повинні, що охороняти тих жалюгідних чарівників. 

Я посміхнулася з її останніх слів і тихо перепитала

–  І все ж ти дивна, але тепер я знаю, що саме через тебе Тесс стала темною, так? 

–  Авжеж, але у нас не такі погані відносини. Хоча я маю за що відчувати вину перед нею. А тепер я з'єднаю тебе з Тесс, – відповіла вона і на мить заплющивши очі, коли відкрила переді мною була вже справжня Тесс. 

–  Ого, то вона виступає як провідник, – вражено глянула я, – рада тебе бачити. 

Від обіймів я стрималася, хто зна як вони працюють тут у усвідомлному сні. 

–  Так, – тихо відповіла вона, а тоді продовжила, –  У нас з Ліре не так багато часу, тому запитуй швидше. 

–  То її звати Ліре, –  протягнула я, –  та й хіба ти не чула питання, які я задавала. 

Вона кивнула, зітхнувши. Промовчавши декілька миттєвостей відповіла. 

–  Щодо водоспадів я спочатку взагалі не змогла знайти, що з ним робити. Ця стихія, про існування якої я дізналася лише через тебе, була чимось зовсім невідомим і новим для мене, –  на мить її очі зблиснули життям, але потім її погляд знову згас. 

– Але хто шукає той завжди знайде, –  яскраво усміхнулася я, щоб розрядити атмосферу. 

– Прийшлося застосувати зв’язки Ели, бо перед нею відкриті всі двері Аві. Хоч якась користь що вона Головна Чарівниця, –  зневажливо відповіла вона.