Розділ 5. 1 Усвідомлений сон

Анджеліка Ланден
Я не могла заснути. Безсоння прийшло до мене і йти абсолютно не збиралося.
Чула приглушені голоси з кухні, шурхотіння трави, відчувала, що десь поблизу знаходиться річка. Крутилася з боку на бік, але заснути не виходило ніяк. Це злило.
А якщо? А якщо спробувати потрапити в усвідомлений сон, якщо я знаходжуся в магічній реальності воно має точно подіяти. Не думаю, що вийде з першої спроби, але це не повинно бути складно.
Так, потрібно повністю розслабитися і детально уявити місце, де хочу прокинутися, а і ще кодове слово, за допомогою якого повернуся назад.
З цим проблем не виникало, мабуть, хто хоч раз бачив Shadow light більше не зміг забути.
- Я прокинуся в кафе Shadow light, - говорила подумки.
Коли зрозуміла, що більше не в палатці, відкрила очі.
- Ура в мене вийшло! – радісно прокричала я.
- Тихіше, а то ще прокинешся, - з тіні вийшла Елевонда, чи все ж краще називати її Тесс, як робила це Еліс
- Але як?  -  вражено запитала я. 
- Ти покликала мене. А ще я можу дати тобі відповіді, які ти шукаєш, -  тихо відповіла вона. 
Попри все, що я знала про неї, вона лякала мене, від Ели віяло небезпекою, і я не могла пояснити чому.
- Ти обманюєш, - я впевнено зустрілася з її холодним поглядом.
- Он як? І з чого ти це вирішила? – з цікавістю запитала.
Що ж як почала потрібно закінчити.
- Ти не справжня.
- Дивна відповідь, -  розсміялася вона. 
- Тому що ти не можеш тут бути, у тебе ж день?
- Взагалі так, я з майбутнього.
Вона сіла навпроти мене.
- Що ж, я можу відповісти лише на три твої питання, Анджелі, тому обирай розумно.
На вигляд їй було десь біля 20,  але її голос насторожив мене. 
- Як скажеш, -  єхидно посміхнулася я.

1)Хто ти і мені цікаво почути про твою стихію?

2) Що ти знаєш про мою стихію?

3)Розкажи все про наш дар?

Вона здивовано подивилася на мене. А, немає чого недоговорювати?
- Але я ж все сказала, -  ображено подивилися вона на мене. 
- Ой, давай не починай. Хто ти? Почнемо з того, що ти б вже мала очистити свою душу від темряви, але чому ти не виглядаєш світлою.
Вона розсміялася.
- Анджелі порахуй скільки років я була темною, ти думаєш так легко за помахом руки стати світлою. Але добре, -  театрально змахнула рукою вона, -  Я -  її Тінь, якщо це про щось тобі говорить, а справжня Тесс завжди говорила з тобою лише телепатично.
-  Ні це мені нічого не говорить, -  неохоче погодилася я, -  не розкажеш більше?
-  Чому ж, розкажу, -  протягнула вона. -  Насправді на Аві, такі як я втратили своє істинне значення і тепер тінями називається копія чарівника, клон іншими словами, -  з болем і гіркотою в голосі сказала вона. 
-  Це мабуть жахливо несправедливо, -  зітхнула я. 
-  Так. Як чудово, що ти розумієш мене, -  сказала вона з незрозумілим вираженням обличчя. -  Що ж у своєму класичному розумінні Тіні є втіленням твоєї темряви. Тобто від того, якою є твоя Тінь -  емоційною чи холодною, залежить те якою ти станеш, якщо будеш темною, -  врешті пояснила вона. 
Я кивнула з цікавістю, спостерігаючи за нею. 
-  То тоді…на балу…це теж була ти? -  здогадалася я. 
-  Саме так, я рада що ти зрозуміла, -  розсміялася вона. 
-  А можеш ще щось розповісти, звідки взагалі береться Тінь? 
Вона склала ногу на ногу і підперла голову руками. 
- Почну з того, що тінь має кожен, винятки окремі раси про які я не дуже добре знаю. А так, кожна людина і чарівник з народження отримує Тінь, вона формується до повноліття, але найчастіше у підлітковому віці або тоді коли психіка людини найбільш вразлива, Тінь старається захопити свідомість людини, щоб відвоювати собі свободу з клітки, -  тоном наче говорить про погоду відповіла вона. 
-  Що ти цим хочеш сказати? -  я сама не зрозуміла, як мій погляд став зляканим.
-  Раніше, коли ще існували Первородні Тіні, вони були окремо від чарівників і отримуючи від них свої імена ставали для них найвірнішими друзями і охоронцями, але після Великої магічної війни це все було втрачено Долина Тіней зникла, а чарівники почали народжуватися зі своїми Тінями, так з'явилися носії, -  монотонно промовила вона, -  і так як тіні перестали існувати окремо через це й виникли великі проблеми. Більше того, про нас почали створювати жахливі міфи, які призвели до того, що Тіні використовються лише як копії і їх більше не вважають повноцінними особистостями, -  і з сумною посмішкою закінчила свій монолог вона.  
-  А що такого у тому, щоб дати ім'я Тіні? 
Вона здивовано вигнула брову і подивилися на мене як на дурненьку. 
-  Ти що не знаєш, хіба вам ще попередньої подорожі не пояснили, що ім'я значить для чарівника? Назвавши свою тінь, означало отримати повний контроль над нею, вона б не могла ослухатися жодного з дозволених наказів. 
Я зміряла її знущальним поглядом. 
-  І після того ти говорила, що вас не вважали особистостями? -  але її злісний погляд і жорстка посмішка змусила мене замовкнути. 
-  Ти не розумієш, Анджеліко, ти все ж мене не розумієш, -  прошипіла вона з гіркою посмішкою, -  ми мали право на життя, нам не потрібно було бути чиєюсь частиною, ми мали власне тіло і єдине, що нам потрібно було це просто охороняти тих жалюгідних чарівників. 
Я посміхнулася з її останніх слів і тихо промовила
-  І все ж ти дивна, але тепер я знаю, що саме через тебе Тесс стала темною, так? 
-  Авжеж, але у нас не такі погані відносини, хоча я маю за що відчувати вину, а тепер пора закінчувати цю тему і я звяжу тебе з Тесс, щоб ви могли поговорити, -  відповіла вона і на мить заплющивши очі продовжила вже зовсім іншим тоном, який належав справжній Тесс. 
-  Ого, то вона виступає як провідник, щоб я могла тебе бачити. 
-  Так, -  тихо відповіла вона, а тоді продовжила, -  У нас з Ліре не так багато часу, тому запитуй швидше. 
-  То її звати Ліре, -  протягнула я, -  та й хіба ти не чула питання, які я задавала. 
Вона кивнула, зітхнувши. 
- Я вмію частково керувати своєю стихією. Найкраще у мене виходить викликати вітер, гірше зупиняти, бо принцип як це зробити зрозуміла набагато пізніше. Так само, стихія Вітру, вельми волелюбна і якщо хоча б трохи зменшити контроль, то відразу можна втратити усе чого навчилася, але одночасно з тим не потрібно забувати, що занадто великий контроль теж знищить усі старання. Повітря -  це гармонія і щоб керувати вітром потрібно зберігати постійний баланс, -  її обличчя, як завжди виражало повну байдужість і незацікавленість і виглядало все так, наче вона розповідає мені це просто для того, щоб я від неї відчепилася і зовсім не розуміє для чого це робить. 
Промовчавши декілька миттєвостей вона продовжила. 
-  Щодо водоспадів я спочатку взагалі не змогла знайти, що з ним робити. Ця стихія, про існування якої я дізналася лише через тебе, була чимось зовсім невідомим і новим для мене, -  на мить її очі зблиснули життям, але потім її погляд знову згас. 
- Але хто шукає той завжди знайде, -  яскраво усміхнулася я, щоб розрядити атмосферу. 
- Прийшлося застосувати зв’язки Ели, бо перед нею відкриті всі двері Аві. Хоч якась користь що вона Головна Чарівниця, -  зневажливо відповіла вона. 
- Не розумію чому ти Елу недолюблюєш? -  здивовано запитала я. 
Дивно. Елевонда Евермонт - Еливедо була ж її магічним віддзеркаленням на Аві і хіба не через неї вона мала доступ до справ у своєму світі, спадкоємицею якого себе називала. 
-  На це є свої причини, - холодно відповіла вона. 
- Але ж я знайома з нею і там за моїми спогадами вона цілком нормальна, -  все ще хотіла дізнатися, але Тесс не збиралася давати відповідь на це питання. 
- Не важливо, - відмахнулася вона від мене і повернулася до попередньої теми, - так от, знайшла вона, що з допомогою стихії водоспад, можна викликати портал через водойму, дуже корисна здібність, якщо тебе переслідують. Але звичайно, що діє тільки з магічними, бо потрібні точні координати. 
- Я й не сумнівалася. Зате тепер ясно чому ми заходили у водоспад в Раду. О, а що сталося, коли я про це дізналася? - з тривогою і передчуттям дурних вчинків,  запитала я. 
- О це було весело, -  вперше вона постаралася щиро всміхнутися, -  Перевіряла всі відомі тобі річки і озера. Як заєць стрибала, -  в кінці вона не стрималася і розсміялася.
- Знущаєшся? -  подивилася на неї з погрозою. 
- Ні, -  мило посміхнулася вона, -  ми потім виловлювали тебе з найдивніших місць.
- Цікаво дожити до цього моменту, -  зітхнула я, -  А тепер поясни про наш дар?
Її вигляд став задумливим, а на обличчі з'явилася ледь вловима посмішка. Вона почала розповідати тим її тоном, яким завжди говорила, коли справа стосувалася магії - вона ставала повністю захоплена тим про що каже, а тон - тихим, плавним і таємничим. 
- Дар майбутнього ділиться на тих які відчувають, ті які знають і ті які бачать.
Відчуття може йти від звичайної інтуїції, це коли ти можеш точно щось відчути, потім можливо скласти відчуте в майже матеріальний образ.
Знання – це сни, видіння, пророцтва. Це може бути від самого початку, а може бути наступним етапом або бути в кінці.
- Я думала, що бачення майбутнього це і має бути те що ти сказала останнє, я й подумати не могла…-  зачарована її тоном, теж тихо прошепотіла я. 
- Останнє це не зовсім майбутнє, -  пояснила вона. -  Це бачення ниток долі людини, це набагато складніше, тому що ти можеш побачити ледь не повну картину життя. В якомусь розумінні це схема життя, -  закінчила вона, усміхаючись. 
- І що з цього доступне тобі? -  з цікавістю запитала. 
- Зараз все, крім снів і пророцтв. Хоча пророцтва все ж інколи трапляються, -  відповіла вона радісно і з гордістю, -  може й сни теж, -  невпевнено закінчила. 
На очі навернулися сльози, мені завжди було так боляче чути від Тесс, як вона радіє тому що у неї з'являються хоча б якісь магічні здібності. Хоча все ж було й таке, що вона наставляла мене, що у деяку магію краще не лізти. 
- Цікаво, тепер я розумію, що снам потрібно вірити,-  відповіла тихо. 
- Так, але не забувай, що це лише попередження і не потрібно повністю підлаштовуватися під цей сценарій, -  подивилася вона так, наче прощається. 
- Дякую, Еллі, -  назвала я її одним зі старих скорочень і хотіла сказати щось ще, але зрозуміла, що переді мною вже знову стоїть її Тінь Ліре.  
-  Не рада мене бачити, чи не встигнула щось спитати? -  запитала вона, лукаво посміхаючись, що зовсім не повязувалося зі справжньою Тесс. 
-  Так, не встигла. Яке скорочення я склала для неї? 
-  А ти подумай, може згадаєш або сама складеш, -  вона ледь всміхнулася подивившись на мене з очікуванням. 
Це заставило мене на декілька хвилин задуматися. Яке ж скорочення я могла скласти, яке могло бути подібне до Тесс, врешті я дала свою відповідь. 
-  Тейсі? -  чи то запитально, чи то ствердно сказала я, пильно дивлячись на її Тінь. 
-  Саме так, -  радісно сплеснула в долоні вона, -  Ох, Тесс скоро зможе зібрати велику колекцію імен, які є в її книгах, або скорочень якими її називають. Що ж до зустрічі, моя дорога Анджелі, це не востаннє коли ми бачимось, -  змовницьки посміхнулася вона. 
- Тоді, до зустрічі і передай вітання Тесс. Водоспад, - сказала і прокинулася.