Розділ 43.1. Shadow light

Інша сторона Офріленду. 

Ми пішли в місто, тепер це була головна вулиця імені Фрейї Дрей.

Офріленд, різностороннє місто, тут є райони де багато магазинів, клубів, торгових центрів, як ця вулиця. А є спокійні, старе місто і приватні сектори. Останні мені подобалися більше, я з дитинства звикла до тиші і спокою, атмосфери затишку. Терпіти не можу шум, гамір, скупчення людей. Хоча, як би дивно це не звучало, я буваю на всіх вечірках, на які запросять. 

- А хто та, в честь кого названа ця вулиця? - запитала Делі. 

- Взагалі це одна з найдовших в Офріленді. Фрейя Дрей, одна з засновниць нашого магічного світу, вона та, хто започаткувала портальну магію в наших реальностях, створила закони пересування ними, але померла, коли їй навіть двохсот років не було. Ви ж знаєте, феї живуть довго. 

- Та знаємо, але чому саме ця вулиця? І вона справді викликає захоплення, цей напрям магії входить до найважчих. 

- До першого, то вона сама написала в своєму заповіті, а от щодо другого, то так. Це ж розрив матерії, це ж потрібно пробитися через простір і ще й знати куди потрапиш. Цю магію багато років вивчали і робили кращою для використання, - захоплено розповів Бен, було видно, що йому цікава ця тема.

А хоча кому буде не цікаво, про таке. 

- А є можливість відкрити портал з нашої реальності?

- Бачте тут суцільні протиріччя. Справа в тому, що головна темна чарівниця Аві, з допомогою ще одної, але вона світла, поставили магічний бар'єр, який потрібно відкрити з вашої сторони. Багато магів бились над ним, але так і не змогли відкрити зі сторони самого магічного світу.

Ми не знали про що запитувати і просто мовчали повністю шоковані.

-  Але як можна відкрити портал з реальності, де магії як кіт наплакав.

-  Взагалі ми, як феї можемо пройти. А для того, щоб відкрити, потрібно сильний стихійний викид магії, найкраще вітер.

-  І де його взяти?

Це було риторичне питання, я так сподівалася, що є можливість, але її немає. Що ж Анджелі, чекай коли потрапиш в магічний світ і будь щаслива.

-  Знаєте, але є ще одне правило Аві "не шукай портал, він сам тебе знайде". Одразу скажу, що це метафора.

-  І що вона означає?

-  Кожний розуміє по-своєму.

Зрозуміти для мене це було важко. Шукати, це мається на увазі, відкривати?

-  Це звучить, як не відкривай портал, він сам відкриється, - ми з Аделі здивовано переглянулися, бо сказали це одночасно.

-  Але це звучить занадто дивно.

-  Це неправильно, відкиньте логіку з якою ви про це думали. А поки ви здогадуєтеся, може зайдемо. 

Ми були перед входом торгового центру, а я навіть і не зрозуміла, коли ми підійшли. Вже в ньому, ескалатором піднялися на четвертий поверх, зайшли в один магазин.

Аделі почала переглядати безліч суконь, які тут були. Я взяла одну, вона була не погана, але ціна.

Делі скривилася, подивившись на неї, і сказала:

- Взагалі без смаку і так дорого, - скривилася подруга.

- Вам чимось допомогти? - до нас підійшла дівчина-консультант.

- Ні, ми вже йдемо, - Аделі мило посміхнулася.

- І що це було? Тут все так?

- Спокійно, Холодна Леді. І не зовсім.

- Це виглядало так, наче ми бідні, а ви добрі люди вирішили завести нас в дорогий магазин. І не називай мене так. 

- Вибач, там найчастіше все нормальне.

- Мабуть, не виспалася, от і кидаюся.

- Бен, - телепатично покликала я.

- Що Джелі?

- Нам зараз потрібно непомітно відійти від них.

- Буде зроблено.

- Рент, - тепер я вже покликала Олів'єрента.

- Завести кудись, Аделі.

- Так, в якесь затишне атмосферне кафе, купи їй солодке, вона коли його поїсть стає мила і хороша.

- Холодна Леді буває іншою?

- Так, але зараз рідко.

Ми з Беном відійшли і вони залишилися самі. Перед тим він зробив нас невидимими і Аделі не встигла побачити.

Аделі Фрейлез

А чого я образилися і на що? А Монте його знає, як тут би сказали.

- Мабуть, не виспалася, - сумно посміхнулася.

І справді не побачила, коли Анджелі і Бен пішли, та й коли вона втигла це все організувати, те що це її ідея, я не сумнівалася.

- Йдемо?

- Куди?

- Побачиш.

Ми звернули на іншу вулицю, тут було багато кафе, ресторанів і квіткових магазинів, але ми йшли далі. А квіти мені що, самій купити?

- Не думав, що ти з тих хто хоче, щоб їй дарували квіти, - сказав Лів'є, на те як я сумно подивилася на магазин.

- Я дівчина. Ти зараз, як завжди, знайдеш щось зі змістом. 

Він посміхнувся і запитав. 

- Тобі хоч які? 

- Головне не троянди. А хоча... я весело розсміялася. 

- Що вже, - здивувався. 

- Я просто уявила - Аделардо Фрейлез ця біла троянда як ви, така сама холодна і з шипами, якими відштовхуєте людей, Холодна Леді. Але звичайно, що десь в середині ви не такі і приховуєте свою хорошу сторону. І як? - запитала я.