Розділ 43. Інша сторона магії.

День п'ятий. Магія? A що ви про неї знаєте? 

Прокинулася я від яскравого сонячного проміння і здивовано подивилася на годинник, 9 година ранку. 

Як я довго спала! А хоча, лише чотири години, згадала наш перегляд фільму і заспокоїлася. Встала, вдягнула сарафан, зав'язала хвіст, взула мої улюблені босоніжки і пішла на кухню готувати сніданок. 

- Так, пора будити Аделі, - подумала, коли все було готовим. 

Сьогодні вирішила її пожаліти і просто ввімкунла будильник. 

-  Дай поспати, - невдоволено буркнула вона. 

- Вже пізно, вставай. 

- Всеодно вже, через тебе сон пройшов. О, і ти вдягнулася, наче кудись йти збираєшся, - вона зацікавлено подивилася на мене, посміхнувшись. 

- От прийдеш, розкажу. 

А взагалі, я просто згадала те, що вже 20-те, а в нас ще нічого не готово. 

Тепер я зрозуміла королеву Анджамону, вона ще ж королева? А це справді цікаво, її ж замок наче зруйнувався. Тепер ясно чому вона вирішила готуватися одразу, а то ще б трохи і робили ми все в останній день. Хоча, нас теж можна зрозуміти. Маємо ми хоча б трохи відійти від того що сталося. 

Сніданок приготувала майже такий, як завжди, тільки замість оладок, млинці. Для начинки я знайшла сир, різні варення, і ще багато чого. 

Аделі одягнула сукню з голими плечима і чорні босоніжки на високій платформі.  Я посміхнулася. Цікаво, після того, що я скажу, живою залишуся? 

- Подруго, я тепер думаю, може мені піти передягнутися, а то порівняно з тобою я виглядаю ніяк. 

Делі ще раз детально просканувала мене. 

- Зроби щоб з зачіски вибивалися два локони, думаю ти зрозуміла, а так все добре. 

І що сталося? 

- По-перше, скоро бал, точніше через шість днів.

- А по-друге?

Я відійшла на безпечну відстань. 

- По-друге, Бен написав, що вони прийдуть, тільки не знаю коли. 

- Добре, думаю десь зараз і прийдуть. 

На підтвердження її слів, пролунав звук дверного дзвінка. О, а він тут навіть гарний. 

- Відкриєш, мені ще декілька хвилин потрібно, - попросила я і побігла в кімнату. 

Аделі Фрейлез

Ранок почався жахливо. Добре, що хоч погода гарна. Для повного щастя, мені не вистачало приходу Олів'є і Бена. І двері мені потрібно відкривати. 

- Привіт. Рада вас бачити! - натягнуто посміхнулася. 

- Привіт!

- Привіт! Як завжди гарно виглядаєш, Аделі. 

За інших обставин я б справді була рада. 

- Дякую! - щасливо посміхаюся. Тобто, це мало так виглядати. 

- Щось сталося? 

- Та не звертайте увагу, я просто не виспалася. 

- І чого? 

- Привіт всім! Ми просто фільми дивилися. Не хвилюйтеся, для нас це нормально. 

З кімнати вийшла подруга. 

- Тобі йде ця зачіска, роби таку частіше. 

- Дякую! Їсти будете?  

- Звичайно. 

Елевонда. Я тут подумала, вам тільки дванадцять років тут, як вас взагалі могли залишити жити самими. 

Анджеліка. Поки ми були там за нас несла відповідальність королева Венельс, як за тимчасових підданих. 

Елевонда. Але ж

Аделі. Якщо ти не вміла нічого готувати в свої 12, це не означає, що й інші не могли. 

Елевонда. Та навіть справжня Ела не любила це робити.

Анджеліка. А взагалі за нами дивилася Енгайда, тому все добре. 

Ми пішли на кухню. 

- Ви каву п'єте? - здивовано запитали вони. 

- Інакше ми будемо засинати на ходу, - відповіли одночасно. 

- А взагалі в мене питання, - сказала відпиваючи ковток кави. 

- Питай. 

- Якщо це будинок Фенлерсів, тобто і ваш також, то ви що, могли б прийти сюди коли хочете?

- То ви знаєте? - вони завмерли здивовано дивлячись на нас. 

- Звичайно. Не важливо звідки. 

- Що ж, ясно. Взагалі, в цей будинок може зайти будь хто з родини Фенлерс, і не важливо з якого часу. 

- Тобто ви теж знаєте. 

- Звичайно, вистачає лише прочитати ауру, щоб знати хто твоя стихійна пара. 

- Зрозуміло, - відповіли ми. 

Анджеліка Ланден

Я з багатозначною посмішкою подивилася на Аделі, вона відвернулася закотивши очі. 

- Лан Ладта? - перевів тему Олів'єрент. 

- Ага, ніяк не можу зрозуміти, що в ній такого, - відповіла Делі. 

- Та просто дали свою назву, та й все. 

- Зрозуміло. 

- Як можна скоротити твоє ім'я нормально, а то однаково вже набридло. 

- То хто тобі не дає змінити. Добре - Олів'є, Рент, Лір, і так далі. Одна моя подруга завжди скорочує, як Лів'є.

- О, дякую. Лів'є набагато краще.

Я побачила, як він подивився на мене поглядом, яким вбивають. А що не так? Хоча він сподівався, що я виберу щось інше. 

- Та мені якось без різниці. 

- Ну добре, ще Рент - зглянулася над ним я, і на це він тепло посміхнувся. 

 Добре, їсти це можна, - через трохи сказав він. 

- Та в вас навіть фрази однакові, - здивовано подивилася на них.

Елевонда і Анджеліка. Та ви просто ідеальна шиперська пара. 

Аделі. Помовчте. 

Елевонда і Анджеліка. З цього моменту ми риби, але всі знають, що ви будете одружені. 

Аделі. "підступно посміхається і потирає руки" Але коли ще до цього дійде альдері(мої дорогі) 

Елевонда і Анджеліка. "засмучено переглядаються"

- Та не хвилюйся, стихійні пари завжди зустрічаються, - посміхнувся Лів'є, але дивився прямо на Аделі.  

- Чекаю цей день так само, як і той, коли наша реальність стане магічною (Вони дочекалися, їхня реальність стала магчною 2023 року, тоді в них і війна закінчилася)