Розділ 37.2 В гостях у Тем'єри (Томори)

Ельза Дреффолт

( навіть не думала, що буду писати від імені цієї героїні)

Образа переповнювала мене і це заставило діяти майже імпульсивно.  Ні, звичайно що я назавжди б не пішла від Ледо, але зараз я не хотіла його ні бачити, ні чути. 

З такими роздумами я прийшла до Теми. 

- Привіт,  Елайзо, що там вже сталося - з порогу спитала вона.

- Привіт, Темо давай хоч зайдемо. 

- О звичайно, я і Дру покликала. 

- Команда в зборі. - посміхаюся.

Все ж таки насправді,  Тема не така, як її бачили дівчата.

- Елайза, рада тебе бачити, а то після Дороги, ти як під землю провалилася.

- Друелла, тебе теж, а чому так сталося розкажу пізніше 

- Я вже навіть зробила чай.  Ми сіли в крісла і почали пити чай. 

Я переказала все, що було вдома, дівчата уважно слухали і не перебивали, давали мені можливість виговоротися.

- А в кінці я сказала, що назавжди іду. Так і завершилося.

- Правильно зробила, хоча я навіть не знаю кого сторону прийняти - сказала про це Тома.

- Як на мене,  все - таки Ледо треба вибачити.

- А я й не думала з ним розійтися. 

- Знаю, але ж ти так і не послухала причину і втекла. Я знаю, що наспраді ти глибоко на нього ображена,- продовжила Дру. 

- Добре, так і є.  Бо знаєш це ж просто шедеврально жити під чарами. Мені просто боляче від того, що він так зробив. Що це Ледо так зробив.

- Це справді жахливо. Але ніхто не казав, що буде легко,

- Так, ніхто не казав не знаю, що робила без вас. 

Я взяла в руки свій чай і відпила ковток. Нарешті я могла сісти і подумати над всією ситуацією. Ця ситуація не змогла зовсім змінити моє ставлення до Ледо. Ми прожили разом багато років і він був для мене вець цей час надійною опорою підтримкою так само, як і я для нього. 

Це було боляче і мені потрібно було багато часу, щоб справді вибачити його. 

- Що будеш робити далі, - запитала Тема з тим своїм тоном психолога. 

- Хочу поїхати на Аві до брата. Потім побачу, але поки я не хочу бачити Ледо взагалі. 

- Я думаю вам обом потрібен час. Тільки Ельзо не затягуй з цим занадто довго, щоб потім не було пізно повертатися. 

Посміхнулася з її слів. 

- Я використаю свій час правильно, не хвилюйся, Темо. 

- Ми завжди будемо хвилюватися одна за одну. Все ж ми подруги, - тихо відповіла Друелла. 

Допивши свій чай я вийшла і пішла додому, щоб підготуватися до повернення. Але у мене були деякі справи тут, тому вирушити я могла пізніше, а поки вирішила пожити в Друелли, щоб не перетинатися з Ледо. 

Точку зору Елайзи побачили. Як буде з продовженням не знаю, поки я хочу приділити увагу своїй книзі на Кіберпанк. "Народжені в нетрях. Шлях до вершини" перші розділи вже є на букнеті. 

Я хотіла закінчити цю книгу до кінця лютого, але не думаю, що справді встигну. 

Далі на нас чекають розділи про королев і їхні спогади. А ще ми знову зустрінемося з Баю, тільки вже в його людській версії. 

Найкращий за атмосферою розділ про Мандевільну і Шендевільну. 

І страшні таємниці минулого Анджамони.