Розділ 37.1 Правда.

"Подзвонили в двері. Ось почули кроки і нам відкрила дівчина 

І це була"

- Елайза - радісно крикнули ми і обійняли її.

Як ти?

- Все більш-менш нормально. А ви вже розчарували Енстраґральт, - з посмішкою сказала вона. 

- Звичайно. Інакше нас би тут не було. А що, тебе не було на площі?

- Ні, її там не було, - за неї відповіла Енні.

- Так, привіт Ен.

- Привіт, Ельзо! Вони теж обійнялися. 

- Що ж, заходьте, а то ми чомусь на порозі стоїмо. Пройшли в будинок, спочатку був коридор, а збоку інші кімнати. 

- Ельзо, хто там? - почули чоловічий голос.

- Це мої подруги, Ледо! - відповіла вона.

- То все-таки Ледо? - спитала.

- Лоден, Ледо - це скорочено. 

- Так ти ж казала Лодо? - здивовано запитала.

- Лодо!? - засміялася Ельза. 

Лодо перекладається, як зрадник, - сказала вже спокійно.

А казати я могла, що хочеш, зі мною ж там, не зрозуміло що було. 

- А можеш зараз сказати, як вже все добре, що ж все-таки сталося.

- Звичайно, давайте пройдемо в вітальню.

Ельза почала розповідати:

- Ми з Лоденом пішли на Дорогу Життя.

- Ага, і це була пастка, ти була під Imperio, чи під чим і можна або події до або події після, - різко перервала її Аделі. І одночасно передала мені телепатично. 

- Зв'яжи його, Енгайда, - тихо прошепотіла я. І тільки зараз зрозуміла, що очі в Ельзи знову скляні. Ен швидко все зробила, що Лоден навіть не встиг нічого зробити. Вийняла з сумки якусь колбу, заставила випити Ледо. Після цього зняла з Ельзи чари.

- Ні, це не ті, про які ви думали, простіші, - відповіла.

Ельза полегшено видихнула, вдячно подивилася на нас і щасливо засміялася. Її переповнювала радість. Вона давно була під чарами і навіть почала забувати, як це без них? 

Від одного було сумно. Чому Ледо так зробив? За що? Але ж зараз він скаже правду?

- Я б і без зілля все розповів, Ен, - його голос звучав глухо. 

- Це так, для кращого ефекту. 

- Та без різниці. Це все було задля твоєї безпеки, Ельзо.

- Справді!? Коли це для безпеки накладають такі чари, Ледо? - що ж, від такого сарказму, навіть Делі здивувалася.

- Тоді, коли тебе хотіли вбити.

Ельза здивовано на нього подивилися.

- Але через що мене вбивати? - дівчина сіла на крісло, ледь не впавши.

- Тобі коротко чи процитувати? 

- Ти.. Ти ж не хочеш сказати, - слова давалися їй невимовно важко.

- Що? Що я кілер? Це правда.

- Але як так? І кого ти вбиваєш?

- Мало кого, раніше тільки темних і то рідко. Все ж таки, це не така і радісна робота, але навіть я не розумію чому саме ти?

- Але для чого це все, надіюся не через гроші? 

- Звичайно, що ні. Хтось інший давно б вже тебе вбив. А так, я завів тебе на Дорогу, щоб розібратися з цим всім, знайти нову роботу, щоб ми могли жити нормально. Мені не вистачило якихось двох днів, тому, я і залишив тебе під чарами. 

- Це звичайно, так мило з твоєї сторони, але чому ти нічого не пояснив, ти навіть не уявляєш як мені зараз, Лоден. 

- Знаю, мені не краще. Там зашифрована інформація, я не зміг розгадати, хоча завжди робив це легко. Він встав і пішов або в свою кімнату або ще кудись.

- Як ти, Ельзо?

- Не знаю, Енні, мотив зрозумілий, прийняти не можу. 

- Може зробиш той свій чай, легше стане. 

- Ага. Добре. Вона взяла телефон і написала, як я побачила Темі. Одночасно робила чай і збирала рюкзак, хоча чай, це було прикриття. Що ж, її трав'яний був справді чудовий. Від нього розум ставав чистий і думати було легше, але занадто хотілось спати.

Вона збиралася, ми мовчали.

Ось ще трохи, вона відкриє двері і піде, але якраз зараз вийшов Ледо. Невже вона не зможе піти.

- Ельзо, не йди, - погляд Лодо сумний.

- Ні, я піду від тебе на зустріч свободі і там де не буде підлості і лицемірства. Прощавай, Ледо.

Вона радісно вибігла на вулицю.

- Будь ласка, не йди, - зробив він ще одну спробу зупинити її.

- О ні, тепер я піду назавжди. Вона ввійшла в портал і зникла. Все, її більше не було.

- Я не зміг її зупинити, - сумно сказав він.

- З цим я тебе і вітаю Лоден. Хоча після того, що ти зробив, це зрозуміло.

- А все-таки, чому Ельзу хотіли вбити? - спитала те, що давно мене цікавило.

- Через її магію. Вона занадто рідкісна - поєднання життя і смерті. Якщо людина помирає, вона одним доторком може її оживити.

- І так само, якщо захоче вбити, - о це так, Ельза на вигляд така, що й не подумаєш, що в неї така магія. 

- Правильно, Анджеліко. І як я зрозумів, вона про це не знає.

- Тепер головне пояснити це самій Ельзі, думаю після цього вона тебе все-таки вибачить.

- Так, а зараз потрібно зачекати, поки вона заспокоїться, а тоді вже знову поговорите, - сказала Ен. Хоча, що ще робити, ми нікуди не поспішаємо, може навіть до Теми зайдемо.