Розділ 36.1 Повернення в лабіринт. Зала дощу.

 Їм потрібно лише вибрати інший коридор,

щоб історія пішла по-іншому.

Тому що варіантів є завжди, як мінімум три.

Головне тільки обрати правильний.

Елевонда Евермонт-Еливедо

Замок Рентлард, резиденція Монріде. Зала нарад.

За столом сиділо п'ятеро - Король Ленфалло, принц Магнілор, Анджеліка Ланден і Аделарда Фрейлез, і звичайно Енгайда (як же ж без неї) 

- Я зібрав вас тут, щоб сказати, що Королева Венельс зникла, - почав король.

- Так може вона вирішила втекти від відповідальності? - прозвучав голос Анджелі. 

- Анджеліко Ланден, будьте більш серйозні! 

- А ви, королю, не сприймайте все близько до серця. Так що сталося з Венельс?

- Їй весь день було погано, я казав їй залишитися, але ж ні, справи королівства важливіші за здоров'я. Коли ми вже поверталися в замок, вона втратила свідомість і просто розчинилася в повітрі.

- Ясно. Вона в Лабіринті Тунеля, - сказала Аделі, яка весь цей час сиділа з заплющеними очима.

І зараз голос її звучав відчужено.

- Але як ти це зробила? - вражено спитав Магні.

Я ж теж лабіринтор, але в мене, так одразу не виходило.

- Це не до мене, сама не знаю, як це працює. А зараз, думаю, потрібно відправитися на пошуки королеви.

- Дякую за інформацію, а тепер можемо йти.

Анджеліка Ланден

У лабіринті були всі крім Ленфалло, що для мене дивно. Ми йшли іншим ходом, хоч і через замок, але так щоб не пересікатися з Шенді чи Манді.

- Зараз ми підемо в світлу частину лабіринту, та в якій ви були, називалась темна, але була більш безпечна.

- А для чого так зроблено?

- А хто їх знає, може щоб показати, що і світло може бути темним, а темрява - мати світло. 

- Цікава думка, але це не так, - сказала Аделі, яка ніби зв'язалась з лабіринтом.

Ми знову йшли кам'яною алеєю, але тепер повернули праворуч. Прийшли до сходів, які завели нас у великий світлий зал, на вигляд такий, що я подумала, що тут можна було влаштовувати бал, чи якийсь прийом. Цікаво, для чого він був потрібен Тунелю і Технессі.

- Куди далі, Ейго?

- Як я знаю, то далі прямо, потім повернути ліворуч, сходи, коридор, а далі нам буде потрібна допомога Аделі.

- Що ж, ясно. Ще в цій залі по обидві сторони, були колони і утворювали коридор через залу.

Також, тут скрізь було світло і ніде не було темного коридору, що було трохи нудно. Так, сподіваємося що через мою нудугу нічого не станеться. 

Ще один коридор, на якому висіли картини різних часів. Через трохи, ми вже піднімалися скляними сходами кудись вверх. Я нарахувала сто сорок шість сходинок. І для чого так багато? Хоча це могла бути просто ілюзія і їх там менше. Нарешті ми були наверху, де одразу були двері. Перед тим як зайти, побачила табличку "коридор 87". Я відкрила, далі пройшли інші. Король був занурений в свої думки і майже не звертав увагу на те, що тут робиться.

- Аделі, куди далі? - спитала Ейга.  

- А куди нам? - запитала вона і Ен щось тихо сказала подрузі.

Вона на декілька хвилин вийшла з реальності.

- Прямо, потім двері ліворуч, які потрібно встигнути відкрити, тому що, це кімната міраж, вона може одразу зникнути.

Думаю ви зрозуміли, що ми не встигнули. Стояли і дивились на те місце, де була зала, яка нам потрібна. Виявилося, що вона називається Зала Дощу.

- Можна далі пройти через Коридор Сонця, - тихо сказав Магнілор.

- Хіба він правильний? - недовірливо спитала Аделі.

- Я ж теж Лабіринтор.

- А ну тоді може й так, просто мені показує інший шлях.

Зала Дощу

Венельс Монріде

Ми дивилися за моїми пошуками через спеціальний екран.

- Ні Аделі, не слухай його! - викрикнув Тунель, схвильовано.

- А що це за коридор? - спитала.

- Не пам'ятаєш, подруго? - Тен була не менш занепокоєна.

- Тільки не кажіть, що це той самий.

- Так, це один з найнебезпечніших коридорів лабіринту. Звичайно, шлях скорочує, але його майже ніхто не може пройти.

- А хто може? - що ж, я теж почала переживати і не відводила очей від екрану, аби нічого не пропустити.

- Наші родичі, і тим, кому даний дозвіл. Але друге потрібно просити заздалегідь, тому, якщо вони підуть, їх може врятувати тільки чудо.

 - А ще, вам не здається дивним, що це запропонував саме Магнілор. Ні, це не може бути правдою.

- Тобто, ти хоч сказати, що мій син, спеціально туди їх веде.

О ні, я вперто не хотіла сприймати таку інформацію.

- Скоріше всього, - холодно відповів Тунель.

- А чи зможуть вони, звідти вийти живими?

- Шанси є, але ціна велика, хоча може обійдеться і без жертв. А може вони і взагалі туди не підуть. Звичайно, якщо Аделі виграє. Зараз вони всі уважно слухали розмову Ади і Магні.

- Може й так, але мені показує інший шлях, - каже Ада.

- Варіантів є завжди, як мінімум три, але як взнати, який з них правильний?

- Визначити магічно, перевірити на практиці, варіантів безліч, - вона ледь помітно всміхається.

Як на мене перше краще.

- От тільки цей коридор так не взнаєш.

- Я не буду йти в незнайоме місце, тільки тому, що ТИ так вирішив, і мені без різниці, що ти принц, - Аделі почала сердитися на Магні, тому що розуміла, що тут щось не так. 

Але він був не з тих, хто так просто здається.

 - Так і не йди. Хто піде? - спитав він.

- Майоран, я звичайно добре до тебе ставлюся, але більше довіряю подрузі.

- А хто б сумнівався. Ви ж одна без одної рідко ходите. 

- І ти думаєш, що це через це Анджелі швидко погодиться і піде з тобою. Наївний, - сарказм Аделі повернувся в книгу.

- Звичайно подруго, а ходимо разом, бо ми вже як сестри. Делі, це ще одна моя сім'я. Так само, ми ходимо з Ен, тому що вона для нас, теж стала близькою подругою.