Розділ 30 Випусти стихію - завдання.

Той прохід справді, який ми пробивали вогняними кулями справді нам пригодився, ми мали ним йти далі. Пройшовши декілька метрів, стало неймовірно холодно.

Через декілька хвилин, я вже нічого не відчувала, так, наче сама перетворилася на лід. Хотіла викликати вогонь та руки замерзли настільки, що навіть вогняна стихія не могла пробити цей бар'єр. (чекала до останнього)

- Естер - тихо прошепотіла я.

- Замерзла? А раніше сказати не можна було? - невдоволено сказала вона.

Я ж за вас відповідаю, і ви маєте бути здоровими, а то ще захворієте.

- Адо, ти як? - занепокоєно запитала в подруги, яка дивилася в одну точку і не рухалася. 

Вона ніяк не відреагувала на моє питання, чим дуже мене налякала.

- Ти хоч жива?

- Та жива я, жива, - тихо відповіла вона.

Естер розпалила вогонь просто на льоду, круто з магією живеться.

- Розігрійте бар'єр чар, і просто зігрійтеся.

Вогонь зігрівав, розморожував, нарешті довгоочікуване тепло, нарешті. Мені хотілося ввібрати його і розчинитися в ньому. Навіть не зрозуміла, коли очі закрилися і я заснула.

- Анджелі, прокидайся - почула голос.

На декілька секунд мені здалося, що проснулася вдома, а це був лише сон. Відкривши очі, я все ще була в тому самому коридорі з льоду, вогню вже майже не було, а збудила мене Естер.

- Ви трохи поспали, тому можемо вирушати.

- А ти не втомилася?

- Я теж спала, тому все добре, йдемо.

Завдання 1 Вода

Естер провела нас у велику дзеркальну залу, внизу було щось схоже на басейн, покритий тонким шаром льоду. 

- А тепер йдіть ледь торкаючись льоду, його дуже легко розбити, тому, один неправильний крок і ви провалитеся під лід, - застерегла вона нас. 

- Але ж тут, наче не глибоко? 

- Не через це тут небезпечно, потім поясню.

Ми старалися виконувати все як вона казала, але не пройшли і два метри, як лід почав тріскатися.

- Робіть як я, - крикнула нам Аделі.

Подруга швидко викликала сніг, перетворила на воду, а потім заморозила її утворючи лід, який відразу перейшов на місце тріщини. 

- Робіть так само - сніг, вода, лід, кладете на тріщину і переходите.

Я швидко почала робити, як сказала подруга, а Естер спочатку віднеслася до цього скептично, але коли зрозуміла, що це діє, теж робила.

Так ми дійшли майже до кінця... (але думаю, ви зрозуміли, що я б не була собою, якби все було так легко і просто)

Майже, тому що Естер встигнула вийти, а нас сильний поштовх води відкинув на початок.

- Естер, ти можеш нам допомогти? (думки Ес зараз, щось типу - " ага, вже лечу, збиваючи все на своєму шляху, самі справитеся")

- Ні, на моїй стороні антимагічний бар'єр, - відповіла вона із сумною посмішкою. 

- А можеш хоч підказку дати?

- Використайте стихію, може вийде заморозити. Взагалі, на цьому завданні, що тільки не вигадували - і міст з ліан, і лід, і що тільки не робили, - розсміялася вона. 

- А може просто перейти?

- Ага, і залишитися тут на віки вічні.

Хоча є плюси, лід більше не зламається.

- Що ти там казала про фантазію? Так от, є ідея - зробити великий пласт льоду і весла, і переплисти як на човні, - задумливо сказала я. 

- Вау, ну такого я ще точно не чула, але не думаю, що з цього щось вийде, хоча можете спробувати.

- Подруго, ти як хочеш, але я все-таки за те, щоб просто заморозити.

- Я погоджуюся тільки тому, що в мене немає настрою з тобою сперечатися і може це навіть легше, бо концентруєш свою увагу лише на одній стихії, - відповіла я, бажаючи швидше пройти далі. 

- Я спробую.

Делі простягнула руки, і сказала - заморожуйся. Але ...нічого... не сталося.

- Що і потрібно було довести, - відповіла на мої думки Делі.

- Значить ти знала, що не вийде, але всеодно робила, розумно, нічого не скажеш, - засміялася Естер.

І я ж вам пояснювала, як робити, а ви про це вже й забули.

 - На пам'ять не скаржимося, просто не подумали, - відповіли ми їй разом.

Зосередилися. Заплющили очі. Уявили все що потрібно, і сказали - вода заморожуйся. Одночасно з тим, відкрили очі. Вода покрилася тонким шаром льоду, хоч щось.

- Можна далі спробувати, так як я робила. 

- Головне, щоб знов не було так само.

- Не накаркай, а то зараз буде щось.

- Ой біжимо! Назад! Швидко! - я потягнула подругу.

Ми б не добігли, Аделі, -  кажу після того, як вона подивилася на мене невдоволеним поглядом. 

- Ясно. Посилюємо пласт льоду.

- Так, хоча з початку було ясно, що він провалиться.

- Могла б і сказати, не з'їла б тебе, подруго, - відповіла вона знову зосереджуючись. 

- Треба було, але Аквітанію самі не використаємо.

- І те правда.

Знов робимо все спочатку. Тільки тепер у нас вийшло просто викликати воду, що полегшило задачу.

Один шар льоду, потім ще один, і ще ...

- Вистачить, - почули ми голос Естер, про яку вже встигли забути.

Ми спокійно і без перешкод дійшли до кінця.

- Перше завдання пройдено. Ви це зробили швидше ніж інші. Все ж таки, може й недарма я на вас свій час витратила, - посміхнулася

-  Звичайно, що недарма! А яка наступна стихія?

- Скоро дізнаєтеся. Дівчина вирішила тримати інтригу до кінця.

                                                                               ***

Завдання 2

- Щоб пройти наступне завдання, нам потрібно телепортуватися в одне місце. 

- Добре. От тільки куди?

- Взнаєте там. Звичайно, ми ж навіть не можемо взнати куди. От же ж.

Вона простягнула кулю з води. Ого, і такі портали існують! Торкнулися, куля почала розбиватися і коли на нас бризнули краплини з неї, ми опинилися - десь. 

Це був парк - зловіщий і закинутий, тут вже давно нікого не було. Також тут моторошно і холодно. Атмосфера хоррору.