Розділ 27 Вибір стихії

Не чарівник вибирає стихію, а стихія чарівника

Нас провели у велику простору дзеркальну залу, бачити яку в такому місці, було вельми незвично. 

- Друге ваше завдання полягає в тому, щоб ви за допомогою стихій вийшли на вихід.

У них що, манія шукання виходів, майже в кожному завданні потрібно його знайти.

- Точніше, це завдання називається "Випусти свою стихію"

- А як ми визначимо свої стихії? - цим питанням цікавилися вже давно.

- За допомогою спеціального приладу,  - проговорила ще одна дівчина кажан. 

На столі з'явився простий прямокутний металевий брусок.

- І чим він нам допоможе? - подруга скептично посміхнулася, і сказала це з сарказмом.

- О, багато хто до вас і після, буде дивуватися з цього приводу. (так і є) Але це справді визначає стихію. Потрібно лише торкнутися його, але це дивлячись на те, лівша чи правша, далі вам потрібно зрозуміти, що ви відчуваєте. Тепло - вогонь, хвилі - вода, вітер - повітря, ґрунт -  земля, порожнеча - це лабіринт або в тих у кого ще немає стихії.

- Дякую, нам тепер більше зрозуміло, - відповіла за нас двох.

Анджеліка

- Першою хай буде Анджеліка.

Ну звичайно, хто як не я?

- Якщо що, то ми обидві лівші.

- А ви ще більше пов'язані ніж я думала, - прошепотіла вона.

І що це означає?

-  Торкнися Анджелі.

Я зробила так, як мене попросили. Спочатку нічого не відчула, а потім мене пронизав розряд току, так собі, але якщо це потрібно, то переживу. Я опинилася, наче скрізь і ніде одночасно, я відчувала себе десь поза простором, десь поза часом.

Та нарешті, я почула шум води, потім подув вітер, а далі потріскування вогню, одночасно з тим я відчула пісок під ногами. У мене вийшло відкрити очі і побачила, те як було насправді.

 Я стояла  біля водоспаду, легенько дув вітер, а сиділа просто на землі біля вогню. Так ось, як це все відбувається. Що ж, недооцінили ми той прилад, от тільки, все ще не розумію, як він працює, це ж у кожного по різному. Але зараз я просто дивилася на це, тут так гарно, що залишилася б надовго.

Хотілося б це сфотографувати, але телефона зі мною не було. І тут він з'явився в мене в руках. Вау, ще й так можна. Зробила кілька знімків і переслала мамі. Хто його знає, може воно не збережеться? Не хотілося йти, але потрібно.

Так, пора вертатися. Тільки як? Може так само - очі закрити і уявити, що я вже там де і була? Кращого варіанту я не вигадаю, тому спробую. Відкривши очі, я уже була в кімнаті. 

- Вода. Повітря. Вогонь і земля, - відповіла на питання кажана.

- Значить всі - це добре. ( Ну вони однозначно всі, просто якась з них головна) 

Аделарда - королева Лабіринтів

- Тепер ти, Аделі, торкнися.

Виконала те що просили, і я вже не тут. І куди це мене занесло? Таке відчуття, як в якомусь часовому коридорі. Розряд току, який пронизує кожну клітину тіла.

Може так стихія сканує, щоб зрозуміти куди мене подіти, хоча у неї й вибору майже немає, і так зрозуміло де я буду.  Потім відчуваю порожнечу, ніби я і є вона. Відкриваю очі і тут якийсь коридор, а як по іншому. Я ж так і знала. Що ж, гірше не буде, якщо ним піти. Приходжу до зали. Ще забула сказати, що тут все сіре і тому... А що як Анджамона, якось пов'язана з лабіринтами?

Постукала, мені дозволили зайти, тут довгий стіл, за яким сидить багато чоловіків у сірих плащах. А жінки, що окремо? Так, тоді я що тут забула? Як аристократка підійшла до місця, на яке мені вказали сісти. 

- Ти прийшла.

- А повинна була?

- Так, ти була обрана стати королевою лабіринтів. Вітаємо, Аделардо Фрейлез.

- Дякую, а хто ви і чому я?

- Ми вирішили, що ти гідна цього.

- Це велика честь для мене, але поясніть докладніше.

- Ми Рада Лабіринторів. Ми їхні охоронці. Рада відслідковує у кого є стихія лабіринту і приєднує до нас, записує у спеціальний реєстр, тобто, ти тут вже давно є. Вперше до нас можна потрапити за допомогою приладу визначення стихії, хоча бувають і інші обставини. Також, королеву вибирають, ще й методом голосування.

- І хто ж мені допоміг?

- Вони просили не казати.

- Зрозуміло, я ще хотіла спитати про Тунеля і Анджамону.

- Тунель - засновник нашої стихії, а Анджамона проста Лабіринторка. 

- Ясно, а чому тут жінок немає, вони окремо?

- Так.

- А я ще не замала для ролі королеви?

- Ви можете вступити в свої права після навчання в магічній академії.

- О, так це буде найкраще. А якщо мені потрібна буде допомога, то допоможуть?

- Звичайно, своїх не кидають. 

- То добре.

Взагалі, мені було трохи дивно, що я королева, хоча я підходжу на цю роль. Я завжди вчилася бути як королева, але чи зможу. Хоча тепер я знову люблю лабіринти.

- Знаєте, ви розказували про королеву, але як щодо короля?

- Короля вибирають пізніше, стараються вибирати так, щоб вони хоча б дружили. Але найчастіше таке буває, що королева і король стихії, потім одружуються. Свого ви знаєте.

- Тоді чому він не тут. Це ж Олів'єрент Фенлерс?

-Так і є, а немає, бо ми попросили його не приходити. Як лабіринтори, ви побачитесь на церемонії в двадцять чотири роки.

- Смішно виходить. Це ж мені, що прийдеться робит вигляд, наче я нічого не знаю. 

- Ви й раніше це відчуєте, навіть будете добре про це знати, але просто перед церемонією комусь струть пам'ять. Взагалі, ви навіть зустрічатися з кимось іншими більше місяця не зможете, стихія буде притягувати вас одне до одного. 

- Дивно, але тепер хоч все зрозуміло (це про Олів'єрента, просто Аделі раніше ніхто не подобався, а тут так різко)

А можете ще щось розповісти?

- Так, звичайно, Рада вибирає нових Лабіринторів рідко, але якщо є ті в кого головна стихія лабіринт, то ми не можемо не взяти в Раду цих людей.