Розділ 26. 3. Все вийшло?

Хапаю сумочку і біжу якомога швидше. На бігу виймаю з сумки дзеркальце і стараюся привести себе в порядок, навчилася вже за скільки років. 

Нарешті бачу двері і буквально на останній секунді влітаю в них. Посмішка, що все добре. Відкриваю і чую вже знайомий голос.

– Тобі допомагала Анджамона.

– Дякую, – прошепотіла і ввійшла.

Точно, я ж торкнулася її кольору на кулоні, і ось чому я знала хто це. Вона просто магією змінила голос. 

Тепер я знову в тій самій кімнаті, з якої розпочала завдання. Радісно обійняла Джелі і сказала, щоб тільки вона почула:

– Ще одне таке завдання я не переживу.

– Все настільки погано? – подивилася вона занепокоєно.

– Розкажу – зрозумієш. Я вся на нервах через це, – сказала я ледь приховуючи напружену посмішку, і вона стиснула її в обіймах, щоб я хоч трішки відчула себе затишно.  

– А я танцювала, по якихось квадратах, потім потрібно було ковзати, але мені з цим допомогла Лея, і ще були ножі, – голос Анджелі виражав вину, наче вона відчувала себе некомфортно через те, що ми не були в рівних умовах. 

– Ти не повіриш, але мені допомагала Мона! – спробувала змінити тему і з усмішкою додала, – І ще, нам точно треба було помінятися завданнями. Твій оптимістичний настрій точно там був потрібен. Спочатку була школа з страшною історією, а потім в мене залишилося мало часу і я боялася, що не встигну вийти.

– І будеш під Дорогою мене чекати, – на мій здивований погляд спитала. – А тобі не пояснили? Мені це Несса сказала.

– Ні, а я переживала. Ця розмова була телепатичною. ( не дарма хвилювалась)

– Аделардо Фрейлез, ти успішно виконала завдання. 

Зараз я найбільше рада через те, що весь час бігаю.

– Ми змогли Анджелі,  – полегшено видихнула. 

– Ага. Наші перші завдання пройдені, – так само мовила вона. 

Кажан–анімаг знову стала дівчиною.

 – Я – Агнесса де Ліар.

– А я думала, що твоє ім'я це скорочення від Ванесси.

– Так є багато імен з таким скороченням, – знизала плечима вона.

Ми попрощалися з нею і пішли далі.

Вітання! Сподіваююся, що змогла передати атмосферу розділу, особливо там, де Ада їхала. Цю частину було важко писати, бо відчувала всі емоції Делі.