Розділ. 26. 1 Знайти вихід

- Ледь не забула, ти можеш йти тільки раз кудись, якщо підеш зараз на ліво, не зможеш повернутися, щоб піти на право. Також, ти можеш задавати питання, на які я буду відповідати так або ні, але не питай куди тобі точно йти, - сказала моя співрзмовниця. 

Я пішла на ліво, потім до сходів і ними піднялася.

- Далі на право, а потім знов наверх? 

- Перше так, друге ні.

- Тоді прямо, а потім на ліво, а тоді вже сходами на верх? - перепитала. 

- Все так. Зараз я вже була на п'ятому поверсі.

Зупинилася біля вікна.

- Тут є кабінет зілля?

- Так, але тобі туди не можна, якщо хочеш вийти.

- І що, тут і вихід є? 

Я спитала це просто, тому коли вона відповіла, що це так, я здивувалася.

- Як? Відкриваєш вікно і вистрибуєш? Або якісь таємні ходи?

- Ні, звичайно.

І тут я побачила, що хтось заходить, на щастя, він мене не побачив, але це означало, що потрібно швидко звідси піти. Глянувши на годинник, я побачила, що залишилося тільки двадцять хвилин. 

- Але як так? 

- Час тут йде по іншому. Це була пастка і якщо ти далі будеш стояти, то прийдеться тобі точно через вікно виходити.

- А хіба не розіб'юся? - сказала спускаючись сходами вниз.

- Ні, магія не дозволить. Знала б раніше, так і зробила, а зараз мені прийшлося ледве чутно скрадатися, як кішка, хоча ні, зараз я схожа на кішку, яка хоче від когось сховатися. Вийшовши не зрозуміло де на першому поверсі, відкрила перші ліпші двері. Тут була дуже гарна картинна галерея, це було так, наче я якимось способом перенеслася в їхнє минуле, де все було добре, на згадку сфотографувала. Потім я побачила майже непомітні чорні двері.

- Це чорний вихід?

- Так. Відкрила і довгим коридором пішла на вихід. Наступні двері не відкрилися.

- Тут пароль, якщо що.

- Андерлан? - спробувала я. 

Відповіддю мені було те, що двері від'їхали в сторону і я вийшла на волю. Нарешті, але ж якби все було так просто? Я побігла подалі від цієї школи і добігла до колії.

- І що далі?

- Чекай поїзд. О, саме ним сюди приїжджали.

- Дякую!