Розділ 25 Танцюй щоб вижити.

Ми підійшли до ще однієї кімнати, яка нічим не відрізнялася від першої, якщо не враховувати розмір, і те що в нії було двоє дверей. Цікаво, куди вони ведуть? Хоча, якщо логічно подумати, то там мають бути завдання. Ще одна кажан загаворила. Вони нас, що переслідують?

- Для того, щоб пройти це завдання, скажіть, що ви найбільше любите робити? Анджеліка, ти перша.

- Ну я люблю танцювати, а що? Я навіть не думала, про те що уже через хвилину буду стояти під дверима, а ця дівчина - анімаг скаже.

- Тоді танцюй щоб вижити. 

До такого мене життя ще не готувало. А якщо не пройду, то на мене впаде там, наприклад, цеглина і скажуть, що так і було? Чи що? Хоча, потрібно думати оптимістично, скоріше всього вони повернуть мене додому, але добре, якщо з пам'яттю.

Якась невидима сила штовхнула мене всередину, а двері зачинилися. Це все відбулось занадто швидко, що я на декілька хвилин застигнула. Точно, вони ж найбільше люблять, щоб коли заходиш, двері за тобою закривалися. Оговтавшись, я роздивилася приміщення, це було щось схоже на клуб-кафе. Я сіла за стіл біля вікна і чекала наступних вказівок. Як завжди, про щось задумалася, і ось почула голос, який був, як грім серед ясного неба.

- Анджеліко Ланден, зараз тут з'являться квадрати, наступати можна тільки на ті, які світяться, інакше програєш, ще ти будеш танцювати під музику. Я думаю ти зрозуміла правила, і можеш випити води.

Перед мною вже стояв стакан.

- О, дякую! А мені можна буде пити воду, коли я буду танцювати, я ж не робот?

- Звичайно. Я випила Воду, і приготувалася до завдання.

- Я готова. Можна починати.

- Точно? Ну що ж, якщо так, то ...

Мені здалося, ніби тут хтось є, і це все починає забирати. Все потроху зникало. Натомість, з'явився танцпол весь в квадратах, вони поки що не світилися, тому я не наважувалася ставати на них, а то хто їх знає?

Почали звучати перші акорди англійської пісні і я з подивом зауважила, що це моя улюблена. Квадрати почали загорятися. Я швидко перестрибнула з першого на другий, але виявилося, що не все так просто, я справді повинна танцювати, а не просто стрибати.

Тому тепер я вже правильно робила це завдання. І спочатку мені подобалося, тут навіть були україномовні пісні, за що я їм дуже вдячна, але одна з них була така, що я її не знаю, але відчуття ніби десь чула. Дивно.

Та потім квадрати почали настільки швидко змінюватися, що встигнути було просто неможливо. Це все схоже на білку в колесі.

Та тут до мене дійшло, не пройшло і сто років, що головні тут зелений жовтий і червоний кольори, які діяли за принципом світлофора. Що ж, тепер я могла хоч трохи передихнути і дотанцювала нормально. А ще, я побачила стіну, на якій писали мої бали. Максимум можна набрати 100 балів за всі пісні і 20 за одну, тому перша (пісня) - 20, друга - 15, третя - 6. Мало, але це ясно чого, далі четверта - 9 і п'ята - 15. Прохідний бал 60, а в мене 65, як раз нормально.

А от далі на стіні з'явились букви і там писало - другий раунд. Ясно, першого їм не вистачило, не здивуюсь, якщо і третій буде.

- Ну що ж, готуйся, Анджеліко, - почула я той самий неприємний голос. 

- Давно не чула, називається, а як хоч тебе звати?

Мені дали час відпочити і я знову п'ю воду.

- Я не можу сказати своє ім'я, поки ви не пройшли, хоча скорочено - Несса.

- Ще одна, ну добре, і яке завдання далі?

- Тобі потрібно танцювати постійно ковзаючи, і ні на мить не зупинившись, інакше вибиваєш. Кількість пісень та ж сама.  

- Зрозуміло, а якщо не пройду, то яка моя подальша доля? - потрібно запитати поки вона націлена на розмову. 

- Опинишся біля початку Дороги, без права зайти і чекатимеш свою подружку, а якщо вона не пройде, то все буде ще швидше.

- Ясно. Я готова.

Добре. Квадрати зникли. Я приготувалася, музика заграла.

- Давай, Анджеліко, ти зможеш - підбадьорила саму себе.

Але це не допомогло. Це я зрозуміла, коли вже перша пісня була 7 балів. Цей раунд важче ніж попереднє, майже неможливо ковзати по поверхні, на якій це ніяк не зробиш. Тобто, марна трата часу якось старатися, бо сили мене покидають, а ще тільки друга пісня, тому, потрібно просити допомогу, я не можу не пройти це завдання. Торкнулася білого кольору королеви Лілеї.

- Добрий день, королево Лею, допоможіть будь ласка.

- Зараз. О, тут почалася найцікавіша частина, а ти довго трималася, - тепло сказала вона. 

Вони мене вже дістали, якщо ще хтось це скаже, я приб'ю ту людину, але зараз не до того. На мені з'явилось дивне взуття, мабуть, спеціальне.

- Дякую, Лея!

Зараз ковзати стало набагато легше, тепер можна танцювати і ловити від цього кайф. Я ж насправді, дуже люблю це - коли повністю віддаєшся ритму і музиці, не звертаючи увагу на те що робиться довкола, коли ти зливаєшся з танцем і живеш ним, можна забути про всі проблеми і просто насолоджуватися. Танець - це те, як я живу, танець - це те, для чого я живу, танець - це і є життя (щодо останнього, є такий термін в моєму магічному світі, як "танець життя" і краще, коли ніколи не використовуєш його на практиці, бо це означає, що над людиною смертельна небезпека, потім Анджелі про це взнає).

А зараз для мене немає якихось небезпечних термінів, дякуючи королеві, я справді змогла нормально дотанцювати, так як завжди, всі проблеми відходять на задній план, є тільки я і музика. На жаль, танець вже завершився, і чому щось приємне так швидко закінчується. Набрала я 87 балів, а прохідний 85.

Та тут я зрозуміла, що вгадала, і мене справді чекає третій раунд. Що, тепер щось смертельне?

- Майже вгадала. Суть цього завдання в тому, що у тебе в руках два ножі, а на тебе летять інші ножі.

Весело, та я задала лише одне питання.

- А ці ножі обов'язково застосовувати в танці?

- То ж просто в руках тримати, а що ти знаєш ще якийсь спосіб?

- Так. Я взяла перший ніж і приклала до кисті руки, так, щоб тільки кінчик леза виглядав з під кофти і зав'язала шнурком, який знайшла в рюкзаку. Так само проробила з другим. Просто одного разу мені не було що робити, і я таким займалась (ага тільки вона перша, хто додумався так зробити).