Розділ 17. 2 Замок Працьовитості. Повернення.

Аделі Фрейлез

Королева Лілея зустріла нас біля входу.

- Добрий день, королево!

- Привіт, Лея - так привіталися Енгайда і Анджеліка, яка вже її знала.

- Привіт всім. Рада вас знову побачити! І вона яскраво посміхнулася.

- Як ти уже знаєш, Аделі, я королева Працьовитості і у нас є такий звичай, як квіткові імена.

- Так, я знаю, перед цим мені розповіли. Хай буде Флокса-Фіалка.

- Подвійне. Рідко хто так обирає.

Ясно. Цікаво чому? 

- Моє незмінне - Бегонія.

- Моє Едельвейс, - сказала Енгайда. 

Анджелі здивовано подивилася на неї.

- Але ж тоді, ти не казала своє ім'я?

 - Ой, та яка різниця, коли казати, - відповіла вона.

Далі ми пішли на кухню. Дивно, але навіть я була трохи засмучена через це. Розповідь Енгайди справді захопила мене, і я ще більше захотіла потрапити в магічну академію, але зараз потрібно готувати торт, та інші страви, щоб швидше завершити і у нас було більше часу.

Гардеробна королеви була велика, а суконь було безліч. Як добре, що мені допомогла Лея, а то сама б не справилася! Нарешті ми обрали. 

Ця сукня не була моїм стилем, але підійшла гарно. Зачіску довго не знали, яку обрати, та нарешті зробили. Взуття я вибрала таке, як і в Анджелі - чорні кросівки на високій платформі. Мій образ був готовий.

Ми зібралися. Бальна зала мене теж здивувала, раніше, я ще не бачила такої розкоші. Побачивши Баюнетту, ми підійшли привітатися, крім неї тепер впізнали королеву Зла, по сукні морського кольору. Мандевільну, так і не побачили, далі була зустріч з Тернерами. Ми сіли за стіл, і з цього моменту більш детально. Передаю слово Анджеліці. 

Анджеліка Ланден

Вгадайте біля кого сиділа Аделі? Хто подумав, що це Олів'єрент, вітаю, це була правильна відповідь! Так, де мій чай з шипшиною? На щастя, він тут був і тепер я сиділа і думала про те, яка вони ідельна пара. (Повністю підтримую, Анджелі) Як добре, що Бен навчив, що думати потрібно тихо, а то, Делі за це і прибити могла б. Але мені було без різниці, я пила чай та чекала на подальший розвиток подій. Згадавши, те що може бути, всміхнулася.

- Привіт, Джелі! - з роздумів вивів голос Бена, який я точно з нічиїм не сплутаю 

- Привіт, Бен! Рада, що пам'ятаєш! Чай будеш?

- А давай, а в честь кого?

- В честь помсти твоєму брату, за те, що він нас шиперить, то тепер він в мене з Аделі. Я це майже прошепотіла, щоб Ада не почула.

- Аделі Фрейлез. Приємно познайомитися! - вона привітливо посміхається.

Подруга зрозуміла, коли говорити, тому я рада.

- Бенжамін Фенлерс. Мені теж.

Та невже!? Хтось по-іншому, ніж зазвичай відповів на це. 

Нарешті звернення королеви, яке я довго це чекала. Тихо прошепотіла Аделі лише одне слово, приготуйся. Що ж, тепер я віддаю слово моїй подрузі і відходжу на задній план.

Аделі Фрейлез

Я сідаю на відведене мені місце. Подруга дивиться якось дивно, та згодом я розумію, що означає цей погляд. От же ж!  До нас підходить хлопець, якого Анж вже знає. І про що вони там перешіптуються? Та добре, це не моя справа. (ага, ще й як її!) Зараз починається промова Леї, і Джелі говорить, щоб я підготувалася. До чого? Та ось все стає на свої місця.  

- А зараз буде відкриття балу, є хвилина, щоб знайти пару. Я чую в думках своє ім'я. 

Що робити? Анджелі запрошує Бен, а я сиджу.

До мене підійшов хлопець, який мав сидіти зліва. Ну що ж, була не була.

- Аделі Фрейлез - найчарівніша посмішка з мого арсеналу.

- Олів'єрент Френсел, -  він хитро посміхається.

Немає з ким йти? -  запитує. 

- Є таке - сумно посміхаюся. 

- А мені Анджеліка розповідала про тебе. Що ж, запрошую на танець.

- Приймаю запрошення. І дякую - тихо говорю.

Чомусь мене перекидає на сходи, з яких ми вперше спускалися. Я була з одного боку, а подруга з іншого. Десь на підсвідомому рівні, зрозуміла, що повинна робити. Спуск відбувся без пригод, і ось ми вже пішли танцювати. На відміну від Анджелі, я дуже добре вміла танцювати вальс.

- Так, що про мене говорила моя подруга? -  запитує з цікавістю і бажанням прибити Анджелі одночасно. 

- Тільки найкраще. 

- Це добре, - посміхнулася я.

Ми ще говорили. А потім танець завершився.

- О, і як тобі було з Адою? - спитав Бен.

- Джем, мені пощастило більше, чи ти вже вмієш танцювати, Желе? 

- Олів'є! - сказали вони разом.

- І взагалі, я швидко вчуся, не треба мені тут, -  хмуриться вона. 

- Як я зрозуміла то ти всім даєш імена пов'язані з їжею, тоді, яке в мене? - з цікавістю спитала.

- Поки що, хай будуть - Еклери.

- І не шукай тут логіки, її не буде, -  розсміялася Анджелі.

- Та не найгірший варіант. 

- А знаєте, що от ти, Олів 'є шипериш мене з своїм братом, а я тебе з Аделі. Ви просто ідеальна пара.

- Анджеліка!!! А ще подруга називається.

- Режим шипера вмикається автоматично і йому без різниці, чи шиперити когось, чи себе з кимось.

Сказала вона фразу, яку ми любили казати і знали напам'ять. 

Та Олів'є дивився на мене якось дивно. 

- Все-таки вмієш ти описувати людей, Желе, -  таємниче посміхнувся він( від чого її серце мало завмерти, а очі засяяти, але таким її не проб'єш) 

- Не називай мене так. А взагалі, якщо я когось описую, то так, наче та людина перед тобою стоїть.

- Це правда, але в житті ти ще гарніша.

- Вип'ємо за їхнє щасливе майбутнє, - сказав Бен.

- За Олів'є і Делі! - додала Анджелі, і вони випили свого чаю з шипшиною.

Я лише видихнула.

- От Бен, і ти туди ж. А знаєш, що Делі, потрібно їм помститися.

- Повністю підтримую! (здається, це останній веселий розділ, бо потім в них весь час буде щось ставатися)

Далі все було як і тоді. Бал закінчився і ми пішли переодягатися.