Розділ 17.1 Будинок Енгайдо. Замок Ліні- нові деталі

Аделі Фрейлез

Знову галявина, знову зустріч з сестрами Енгайдо.  

- Тобі ж Вел все розповіла? 

- Так, і батьки теж.

- Це дуже добре. Далі ми зайшли в будинок. Взагалі, без ілюзії я його ще не бачила, тому було цікаво, який він? Виявилося, що двоповерховий і є багато речей з магією.

- Хочу показати тобі артефакт, який однозначно тебе здивує! - сказала Елінго.

- Мене мало що може здивувати, - відповіла я, але ці двоє розуміюче переглянулися і загадково посміхнулася. Коли ми зайшли, я застигла. Цей артефакт був просто... а його властивості вражали! Завжди думала, що мене нічим не здивуєш, але як я помилялася!  Магія - це те, що не перестає дивувати, скільки всього можна зробити маючи її! І зараз я зрозуміла, що точно хочу бути чарівницею, що ж Елі, тобі першій кому вдалося викликати в мене подив.

- Що, випади з реальності бувають і в тебе?  -саркастично спитала подруга.

- Та є трохи, а що? 

- Та нічого, я минулого разу про тебе тут дивилася.

- От же ж, а зараз я б хотіла взнати про Елі.

- Для цього потрібне її фото. Було видно, що подруга не схвалює мої дії. І чому в мене таке відчуття, ніби ми помінялися місцями (ага, в мене теж, але це ненадовго).

- Без проблем. І вже через хвилину я могла дивитися на кулю в дії. Те що зробила коштувало, щоб побачити це. Вона світилася різними кольорами, а листок просто впав в руки. Насправді, нічого такого про неї не було, якщо не рахувати.

- Елі, а що означає фея-напівкровка?

- Коли хтось з батьків є простим чарівником, - просто відповіла вона, наче знала, що спитаю це.

До мене закрались підозри. 

- Так дівчата, а тепер біжимо поки ми не розчинилися через енергію і магію кулі.

Я швидко почала бігти, але мені було погано і я ледве могла триматися, щоб не втратити свідомість. Елі знову наклала ілюзію.

- Дивно, того разу свідомість втрачала, а зараз тільки легке запаморочення, - сказала Анджелі.

- Це тому, що тоді була тільки ти одна, а тепер магія розділилась на вас двох.

Я ж думала, що вона знає звідки ми.

- Тобто, ти знаєш, що ми з майбутнього?

- Звичайно. А  сестра не казала, що в минулому вас всі пам'ятають, може Ен забула, але це малоймовірно.

- Дякуємо за інформацію. 

- Я просто сказала вам те, що ви і так повинні були і без мене знати, а тепер пішли на обід. Мені ця сім'я дуже сподобалася. Далі була бібліотека, в якій я вже була. Що ж, книга "Вітер змін" відразу стала моєю улюбленою, тому у мене є її копія. Довго ми тут не затрималися і вирушили в замок Ліні.

Анджеліка Ланден

І знову нас зустрів Баю. Аделі, яка дуже любить котів відразу погладила його, від чого той замуркотів.

- О, ти з минулої нашої зустрічі пам'ятаєш, що я люблю, коли мене гладять.

- Звичайно - подруга усміхнулась.

Я теж погладила, а то нащо ображати кота, який мені теж подобався. Баю завів нас в спальню.

 - Я б звичайно, порадив вам кращі ліжка, а не гірші, але знаючи, що ви з майбутноього, не зроблю це.

Правильно, а то ми зміряли його вбиваючим поглядом, це ж минуле нам не можна довго спати. ( ну взагалі, ви б могли вернутися в минуле, щоб виспатися)

- Знаєш, давай ось ці виберемо. Ен скільки на них вийде поспати?

- Тільки два дні.

- Чудово, це нам підходить. 

Нарешті я зрозуміла, що означали ті слова зі сну. Мені прямим текстом сказали, що я і Ада повинні дойти до кінця, пройти це все разом, тому і зробили щоб вона повернулася. 

Аделі Фрейлез

Ранок. Пройшло два дні, і тепер потрібно йти до королеви. Цікаво, що там буде, яка вона.

До нас підійшла кішка і повела в тронну залу. (опис зали і опис королеви є в шостому розділі, тому пропускаємо і йдем далі) Королева сподобалась, хоч вона відноситься до злих, але викликала лише одним своїм виглядом захоплення і повагу. Може це якийсь особливий вид магії чи що? (Хоча, це теж одна з моїх улюблених королев)

- Добрий ранок, Ваша Величносте!

- Добрий ранок, Анджеліко і Аделі! Добре, що знаєте про звертання.

- Стоп, але коли я тут була, то трону не було, - прошепотіла подруга.

- А де вона тоді сиділа, не на підлозі ж, - ледве не засміялася

- Я не про Нетту, а про другий трон, дурненьке ти моє.

- Ей, я розумна. Тобто, а де тоді король? Дивно.

- Не зовсім, у них всіх десь королі зникли, хоча стоп! - тихо наскільки це було можливо, вигукнула вона.

Я просто згадала, що на бал королеви йшли з королями, а от Баюнетта з Баю. Напрошується вивід.

- Ваша Величносте, а де король, він хоч живий? - спитали ми.

- Живий, здоровий і з ним все добре, - вона посміхнулася.

- А чому в тронній залі тільки королеви? - задала цілком логічне питання, Анджі.

- Тому що, завдання вам дають королеви, от вони і зустрічають.

- Зрозуміло. (пропускаємо розмову з Неттою, нічого нового там не з'явилося)

- Я ж знаю, що це все було, щоб збити мене з пантелику, могли б, хоч щось нове вигадати - скривилася вона, - проявити оригінальність.

- Ну вибачте, королево, часу у нас обмаль, а фантазія часто відключається, коли це потрібно, - з сарказмом відповіла я.

- Та добре, йдіть, знову зробіть завдання і можете бути вільні. Що ж, інколи вона буває нестерпна.

Королева провела нас назад в спальні, і поки що залишила нас.

- Як тобі пара Баю + Нетта? - несподівано спитала Джелі.

- Нічого, я теж про це думала. Але тобі не здається дивним шиперити кота і людину, - трохи здивовано відповіла.

- Нічим не гірше ніж людина і салат. А ще я думаю, що він король. По-перше, він сказав, що анімаг, по-друге, вона прийшла з ним на бал, по-третє - їхні відносини.

О рада, що подруга це побачила. Деталі, це те, що потрібно завжди вміти бачити. Ця розмова відбувалася тоді, коли ми йшли на завдання.