Розділ 15 У замку добра і зла

- Так, замок Ліні і Працьовитості ми благополучно пройшли.

Там я знову помирилася зі своєю подругою, побувала на справжньому балу, де знайшла нових знайомих. Взагалі, я дуже дружелюбна людина, і швидко можу знайти спільну мову з будь-ким, ця здібність дуже допомагає мені в житті. І цей день точно назавжди залишиться в моїй пам'яті.

А зараз, нам потрібно в замок Добра і Зла. Він справді був розділений на дві частини. Одна з яких була біла, а друга чорна. 

- Анджеліко, я хочу тобі розказати про королев те, що тобі потрібно знати. Я кивнула і фея продовжила

Королеви - це дві сестри - Мандевільна (добра) і Шендевільна (зла). Так от, щоб ти знала, якщо в імені дівчини є андевільна, то вона добра/світла чарівниця, а якщо є ендевільна - вона зла/темна, або такими є її батьки. Від імен королев пішли інші такі імена.

- Я щось не розумію, вони ж не безсмертні. А такі імена вже мабуть є дуже давно. Не сходиться.

Але Ен промовчала, тільки загадково посміхнулася, мовляв ще дізнаєшся. Як потрібно, то почекаєм.

Ми підійшли до чисто білої частини і на зустріч нам вийшла дівчина - світле, майже біляве волосся водоспадом спадало на плечі, очі були блакитно-сірі, а погляд теплий. Якщо говорити про одяг, то смарагдова сукня чудово їй підходила, на плечах була мантія, а довершувала її образ, корона з трилистником.

- Добрий день, Ваша Величносте! 

- Привіт, Анджеліко!

Привіт Енні! Королева навіть обняла фею, яка була в своєму нормальному вигляді.

- Привіт Манді! Ен обійняла її відповідь, але королева подивилася на неї вбиваючим поглядом, і та швидко виправилася.

- Мандевільна. І тихо пробурмотіла - Точно як Нетта, та теж з Баю вічно свариться за скорочення.

- Знаю - прошепотіла я

- Що ви там шепчетеся, пішли за мною, і швидко. 

Ми пройшли сходами до дверей в сам замок. Коли зайшли всередину, то я дуже здивувалася, тому що стіни були темні, а в Шенді, що все буде світле? Але світильники компенсували це. І ось нарешті ми прийшли в тронну залу.

По-перше, вона нагадувала мені бальний зал Леї, але була більш темна. По-друге, вона була надзвичайно гарно і зачаровувала з першого погляду. Ми спустилися сходами до низу, Мандевільна сіла на трон, а я і Ен залишились стояти.

- Щаслива, що в тебе вийшло дійти сюди, але всі небезпеки ще попереду, ніхто не обіцяв, що буде легко, тому, ти впевнена, що справді готова пройти?

- Так, я впевнена, королево! Я була вибрана, щоб розчарувати вашу країну, і зроблю це! Обіцяю! Але перед тим, мені потрібно пройти замки, які написала Енгайда. Мій голос звучав рішуче, я повністю була впевнена в своїх словах, якщо пройшла так багато, то вже не відступлю.

- Знаєш, я вірю в тебе! Якщо ти тут, то це вже добре, і успіху в проходженні далі.

- Дякую вам, за те що вірите. Це додає мотивації йти далі. Мандевільна посміхнулася і сказала.

- А ще, не слухай мою сестру.

- Постараюсь. І хотіла б спитати

- Я навіть здогадуюсь що. Так Анджелі, ми нормально з Шенді спілкуємося. Хоч королеви добра і зла, та все одно залишаємося сестрами. Що ж, а тепер пішли я вас проведу до неї.

- Стоп! А тут що, не буде ніякого завдання!?

Невже вона настільки добра, що мене пожаліла. І тут я зрозуміла, що зараз королева читала мої думки.

- Так, завдання буде вже в сестри. Але знаючи що в ньому буде, радій, що перед ним, тобі дали відпочити, тому що це вже буде справжнє завдання, а не з допомогою Енні, людей побудити чи їсти приготувати, - останнє вона сказала з сарказмом і продовжила.

- Порівняно з майбутніми завданнями, ці були занадто прості, тому радій поки можеш, а тепер пішли.

Ці її слова заставили мене задуматись, що ж там таке буде далі? Може справді відмовитись, поки не пізно? Але ні, якщо я прийняла рішення, то так вже й буде.

Королева дає підказку про наступні завдання, небезпеки вже близько.