Розділ 14. Бал

Я гордо піднявши голову, тихо ступала за Енні і Леєю, стараючись йти так само рівно, як і вони, як справжня аристократка. Ми пройшли багато коридорів, які були гарно освітлені, доки дійшли до дверей.
   
Королева спустилася вниз і пішла до гостей, а я вирішила роздивитися залу, пройшовши вниз довгими сходами. Скрізь були світильники, які дарували світло. Столи, заставлені великою кількістю їжі і напоїв, були близько до стін, щоб було більше місця для того, щоб танцювати.

- Королеви теж є із своїми сім'ями, тільки вони під зміною зовнішності. А ось там мої сидять, піду до них, - сказала Енгайда. 

- Ясно, я з тобою, хочу їх побачити, - швидко відповіла. 

- Добре. 

Ми спустилися з останніх сходинок і вирушили до Тернерів.

- Привіт всім! Рада вас бачити! Ліорен маєте гарний вигляд, - яскраво посміхнулася, я була рада їх побачити. 

 - Ох дякую, Анджелі ти теж, Лея як завжди може знайти для всіх щось гарне.

- Дякую - я тепло посміхнулася. 

- Елі, ти теж чудово вдягнута.

- О подруго, дякую, і повністю підтримую маму.

- Дякую. 

Привітавшись зі всіма знайомими, уже хотіла йти до столів, але вловила знайому постать у звичній лавандовій сукні і не втрималася, щоб не підійти. 
Навіть зміна зовнішності не змогла зробити її невпізнаваною. 

- Добрий вечір, Ваша Величносте королево Баюнетто, - я втомилася поки вимовляла це все, дивно, що так не було в неї і продовжила
А де Баю, чи котів, навіть анімагів, на бал не впускають, - я мило посміхнулася.

- Добрий вечір, Анджеліко. Тобі не здається, що ми занадто часто бачимося? - нахмурилася вона. 

- Та ні, хіба ви не очікували мене тут побачити?

- Надія помирає останньою.

- Що, я вам вже так набридла, що ви мене бачити не хочете? - посміхнулася. 

- Ага, а Баю ось там, якщо тобі так цікаво.

Я подивилася в той бік, куди вона показала, де сидів він.

- Вітання Баю, вам дуже личить цей бантик, а ця корона надає вам вигляд Короля Котів, - защебетала я.

- Мурр. Вітання, Анджеліко Ланден, ви теж чудово виглядаєте в цій сукні. 

- Дякую. 

І тут я задумалася, з ким буде танцювати Нетта?  Не думаю, що з Баю, а то виглядатиме це ой як смішно. Від цих думок я ледве втрималася, щоб не засміятися вголос, тому запитала.

- А з ким ви тут?

- Ще дочка Камелія. 

- Зрозуміло. Що ж, була рада вас побачити.

- Я теж. 

Вона посміхнулася якось фальшиво. Мабуть, Баюнетта просто не в настрої, через те що Баю кіт, і не може перетворитися.

Я нарешті підійшла до столу, і сіла там де було написано моє квіткове ім'я. 

Цікаво вони придумали, нічого не скажеш. На жаль, дозволялося їсти тільки після промови королеви, це мені Ейга пояснила. Я звичайно не наїстися прийшла, але зрозумійте мене, я майже нічого не їла цілий день. 

- Привіт! - почула я голос якогось хлопця, який сидів праворуч від мене.

- Привіт! - чарівно посміхнулася.
Треба ж справити гарне враження. ( Правильно робиш Анджелі) 

- Я Бенджамін Фенлерс.

- Анджеліка Ланден. Приємно познайомитися!

- Взаємно. І гарно виглядаєш.

- Та дякую. Так незвично, що кожний другий це говорить. 

Насправді, я просто хотіла поговорити, бо так менше відчувався голод. ( Бідна Анджелі) 

- А що тут такого?

- Та ніби й нічого, але все-таки. 
І це була я, яка завжди на все має відповідь, і що це було?

- Просто я ще не була на балах, а так, я майже завжди в центрі уваги, а тут для мене все нове і чуже, я ж не звідси. 

Ура, здатність говорити нормальні речення повернулася! А то я вже злякалася.

- Думаю тобі в нас сподобається, Джелі. 
От наглий, без дозволу взяв, і скоротив моє ім'я.

- Насправді, я не терплю, коли хтось скорочує моє ім'я, - відповіла ображено.

- Я принц, думаю мені можна, - посміхнувся він. 

- Не очікувала, що так швидко познайомлюсь з кимось з принців. Називається не шукаєш "принца... " так він сам тебе знайде.

- Таке життя, від чого ти втікаєш, те тебе наздоганяє. А взагалі, в нас з братом є цікавіше ніж просто білі коні, Джелі. А потім додав.

- А зараз буде промова Лілеї. Глянь. 

Я подивилась, королева була на якомусь підвищенні, і ось за помахом її руки все світло враз згасло і залишилось тільки над нею. 

- Добрий вечір всім!

Їй із своїм дзвінким голосом навіть не потрібно ніяких мікрофонів, і так все буде добре чути або це через магію. 

- Я рада бачити вас на моєму балу і щаслива, що сьогодні ви змогли прийти сюди.

Вона багато всього голосно говорила і мені стало нудно, тому я більшу часину прослухала. Та одне заставило мене звернути увагу в цій довгій промові. 

- А зараз буде відкриття балу! І як ви знаєте, це будуть ті кого я виберу. 

Тільки не я, тільки не я, але життя несправедливе. В думках почула своє ім'я, це мені телепатично передала королева. І вже вголос сказала.

Я даю хвилину часу на знаходження пари для танцю цій дівчині. (Ось і те про що я згадувала, ще в минулому розділі, здається наша Лея записалася в шипери)

- Це ти - розуміюче посміхнувся Бен.

- Ти вгадав, - моя посмішка була якась сумна, а вираз обличчя взагалі кислий. 

- Тоді міс Анджеліко Ланден, чи погодитеся ви танцювати цей танець зі мною? 

- Я приймаю ваше запрошення, містер Фенлерс - відповіла в тон йому. 

- Цей бал відкриває Анджеліка Ланден і Бенджамін Фенлерс. І ось зрозуміла, що стою на сходах, з яких вже спускалася раніше, а всі погляди в залі звернені до мене. "Так спокійно, все добре", - подумала.

-Спускайся - почула голос Леї в думках.

Так, головне не скотитися з тих сходів. Я підняла голову вверх, ще раз обдивилася всю залу, яскраво посміхнулася, поклала руку на перила, і почала спускатися. На щастя, нічого не сталося спустилася так, ніби все життя це робила, коли дійшла до кінця, замість того щоб посміхнутися і дати руку Бену, видихнула з полегшенням. Почала грати мелодія, і ми пішли на середину зали.