Розділ 13. 1. Про інших

Енгайда Тернер  

Відправивши Анджеліку я нарешті і сама змогла піти підготуватися. Сьогодні я маю виглядати неперевершено так, щоб він не міг відвести від мене погляду. Як часто було у фей, наші шлюби були договірні, але я й справді закохалася в свого нареченого. І тепер з нетерпінням чекала свого повноліття, коли наш шлюб вступить в дію. Але не він. 

Тафісо завжди лише чудово відігравав роль закоханого в мене, коли цього потребували обставини. 

І тільки...

Ейга засмучено опускається на крісло і застібає прекрасні босоніжки, які чудово підходять до сукні, поправляє зачіску, востаннє дивиться в дзеркало і виходить. 

Анджеліка вже чекає на неї застигнувши в німому здивуванні. 

"Кого ти хочеш зачарувати цим виглядом" 

Вона говорить це телепатично. 

"Є одна важлива для мене людина" 

Відповідаю так само подумки. 

"У тебе все вийде, просто вір мені" 

Вона посміхається і ми разом йдемо. 

Вільгельта Тернер 

Я з нехарактерним для мене хвилюванням довго обираю сукню, прикраси і зачіску. Едеріка, стиліст мами лише з посмішкою дивиться на мене і підказує, що і як буде краще. Сьогодні я вперше за п’ять років знову зустрінуся зі своїм нареченим. 

Хоча моя раціональна частина вважала, що делегація з Даркленду( спойлер до наступної книги) зараз зовсім не в тему. Сподіваюся, що зала достатньо велика, щоб вони не перетнулися з обраними. 

Елінго, Дейла і Алінго Тернер

Їхні приготування були найвеселіші, хоча це був для них перший бал і вони старалися виглядати гарно, елегантно і вишукано. 

Вони зі сміхом допомагали одна одній з вибором суконь, прикрас, робили одна одній зачіски і чекали, коли нарешті зможуть вирушити. Вони були щасливі і безтурботні. 

- Дівчатка пора, - почули голос Ліорен за дверима. 

- Ми вже готові, мамо. 

Взявши в руки клатчі вони вийшли до неї.

- Ви як завжди чарівні мої любі, - з гордістю посміхнулася вона. 

Лілея Арде

До кінця дня Лілея стає настільки втомленою, що єдине її бажання це впасти на ліжко і нікуди не йти, але вона сама влаштувала цей бал, тому не могла так просто відмовитися від цього. Тим більше, якщо це було проханням королеви. 

Ні, вона справді обожнювала свою роботу, їй подобалося організовувати це все, складати план як все має виглядати, якими мають бути меблі і дрескод. Але зараз Лілея відчувала себе жахливо втомленою ще й через незапланований вихід Анджеліки. 

Тепер вона сонно терла очі і готувалася до основної частини прийому. Зараз у неї була лише мить, щоб відпочити, а потім потрібно буде йти і збиратися. 

Все було давно готовим заздалегідь, тому за це можна було не хвилюватися. 

Коли її голова торкнулася подушки вона поринула в сон і ледь не проспала бал. 

Як йти на бал з котом. Баюнетта. 

Баюнетта швидко вдягнулася сама у вже давно готову для цієї події сукню і тепер перед нею стояла найважче завдання в її житті - заставити Баю, дати їй надягнути йому на шию бант. 

Він відвернувся до неї і дивився у вікно, наче йому зовсім байдуже, що вони можуть запізнитися. 

- Баю, ну будь ласка, - вкотре втомлено попросила вона. 

- Муррр. Муррр. Муррр. 

- Ну ти ж не кіт, скажи щось. 

- Муррр. Муррр. Погладь мене. Муррр. Муррр. 

Ні, насправді вона розуміла як бють його гордість всі ці прийоми і чому він впадає в апатію і смуток, але ж мав би хоч краплину котячої совісті. 

- У мене її немає. Мурр. 

Його мурчання давило на нерви, а бажання розридатися  з кожною хвилиною ставало все більшим. 

- Ну ти хоча б подивися, - засмучено сказала. 

Ось цей чудово підходить до твоїх чарівних котячих очей, а цей гарно контрастує з твоєю шерсткою. А цей лавандовий чудово поєднується з моєю сукнею. Баю, я тебе прошу. 

В хід пішли компліменти, але на нього не подіяло. 

- Муррр. Муррр. Мене зовсім не цікавить, що ти там говориш, моя королево, муррр, муррр.

Як ні в чому не бувало він почав вимиватися. О Вищі, дайте мені сил чому ж він такий нестерпний. 

- Це через жахливо-несправедливе життя. 

Вона робить останню спробу вдягнути йому бант, але він кігтем царапає їй руки і виривається. 

- Жах, у тебе ще й нахили садистські проявляються, боляче ж, - вона чарами заліковує своє бойове поранення і робить останню спробу вмовити Баю. 

- Я буду гладити тебе скільки захочеш і давати найкращу їжу. 

- Спррравді, моя королево, - він нарешті дивиться на неї зацікавлено. 

- Я дам тобі котячу м’яту з запахом лаванди. 

Він легко зістрибує з вікна прямо їй в руки. 

-  Добре, де там твої банти. 

- Ось, - вона з переможною посмішкою вказує на коробку. 

Він довго визначається і вибирає один зі смарагдових, прошитих золотою ниткою. 

- Чому ти завжди так довго пручаєшся, якщо все одно вибереш той, що завжди. 

- Просто. І не забуть про мою маленьку котячу корону. 

Нарешті вони можуть йти. Добре, що хоч до палацу Лілеї зовсім недалеко.