Розділ 12. Приготування

– Знаєш, Бегоніє, – Енні вперше, з нашого перебування тут, назвала мене квітковим ім'ям. – Я розповіла тобі все що можна, крім того що мала, – розсміялася вона. 

– Називається, почала говорити про торт, а закінчила стихіями.

– Тоді закінчимо почате. Так от, як я вже згадувала і якщо ти пам'ятаєш, до цього торту завжди чогось немає, тоді не було борошна, молока і масла.

– Як символічно! – вона здивовано подивилася, потім зрозуміла, що я мала на увазі, кивнула і продовжила.( Це так дивно не розуміти власні ж натяки на щось.)

– Я навіть плакала, хоча через нього завжди хтось плаче (спеціальна магія). Відчуття безвиході, думки що нічого не вийде, я провалю завдання і таке подібне. Але праця перемогла, продукти з'явилися і в мене все вийшло. На щастя, торт вийшов нормальний, ніхто не отруївся і з того часу я повноцінна фея, там звичайно були і інші завдання, – посміхнулася вона і наказовим тоном додала. –  А зараз до роботи.

– Не вистачає тільки мені спитати, якої роботи? – згадала нашу розмову в Нетти.

– Зараз зрозумієш, – повторила свою репліку Енні і ми засміялися, піднімаючи собі настрій (Взагалі вони в цьому розділі будуть багато сміятися, і це мабуть найвеселіший розділ в книзі).

І не дарма, тому що виявилось, що до торту не було нічого. Абсолютно. Це просто знущання, але чомусь мені стало цікаво чи продукти справді зникають чи це просто ілюзія, та взявши приклад з моїх попередників і сама розридалась, виплакавшись я зі спокійною душею хотіла взятися за роботу, але згадала, що інгредієнтів немає. Мені здалося дивним, те що не хотіла плакати, навіть відповідного настрою не було, тоді чому? Спочатку я вирішила ще раз передивитись рецепт.

Торт Флаверлі

Тут були, як і звичайні, так і незвичні продукти.

Яйця, масло, розпушувач, цукор, молоко, кокосова стружка, з незвичних були:

Кантліар (борошно), пелюстки троянд, сироп з клену, якесь їхнє вино, і ще антліар – це середина бузку і клену, але тільки з магічних дерев. ( Це я реально сиділа тоді і складала рецепт, і точно з якогось списувала)

– Енні, як потрібно це все викликати?

– Подумки.

Далі я почала уявляти продукти, які потрібно, і які не треба теж. Я опинилася у якомусь начебто сні. Із цього стану мене вивів голос феї.

– Бегонію, вже все є. От тільки, що тут роблять продукти для салату олів'є, – протягнула вона з повним нерозумінням. 

– Може тому що я хочу його зробити, – знизала плечима я, зовсім не зважаючи на її реакцію. 

– На балах не готують таке, звичайно якщо це не новорічний бал в Леї. До нього у вас ще три місяці чекати.

– Ні, це довго. Я часто вдома його їм.

– В тебе що, залежність від салату? – перепитала вона зі хдивуванням, – любиш оригінальність? – подивилася на мене з хитрою посмішкою. 

Вона засміялася і я підхопила її сміх.

– Ні, – замахала я руками в заперечному жесты, – я вважаю, що у цьому салаті немає нічого незвичайного, щоб готувати тільки на Новий рік, взагалі так вийшло, що це став мій улюблений салат, – спокійніше пояснила я. (Це був момент ностальгії)

І спробувала перевести тему, щоб Енні не почала вигадувати щось ще. 

– Так на торт все є, давай робити поки все знов кудись не зникло, – зістрибнула з крісла і направилася розкладати продукти. 

Але не вийшло.

– Ой, просто ти так мене з тим розвеселила, я аж нову пару вигадала. (салат і людина, що я пишу!?)

– Я рада за тебе, а тепер закриваєм цю тему, – невдоволено зупинила її.

– Як скажете,  Анджеліко Ланден, – схилилася в жартівливому поклоні вона. 

Я засміялася з її тону.

Нарешті ми почали робити сам торт. Мені Енгайда доручила тісто. Уважно продивившись порядок, що за чим робити я швидко все зрозуміла. 

Коржі мали бути трохи схожі на бісквітні, я швидко все робила, змішувала інгредієнти, навіть не дуже дивлячись на рецепт, бо вже вивчила напам'ять. В кінці потрібно було додати 10 грам антліару і можна запікати. Моя частина роботи була зроблена і я дивилася, що ще б зробити.

Фея пожаліла мене і дозволила робити крем – той що з сиропом і пелюстками і допомагати їй з кремом–морозивом.

– А це взагалі як? – з подивом подивилася на неї.

– Робиш морозиво, трохи заморожуєш і перемащуєш, – пояснила вона не відаолікаючись від роботи. 

– А він хіба не розтане? – спитала зацікавлено.

– Для цього є чари, але інколи, саме може таке вийти.

Що ж ми поєднали коржі з кремом  і почали прикрашати торт .

– Як гарно все–таки, недарма ми з ним скільки намучилися, – задоволена нашою роботою посміхнулася.

– Так, ми гарно попрацювали. Будем робити ще щось? – подивилася на мене, наче вже наперед, знаючи мою відповідь. 

– А коли бал? Є ще час?

– Бал розпочнеться о 22:00, а зараз тільки 16:00, – сказала глянувши на годинник, який висів на стіні. 

– З цим ми точно довго гратись не будем, а взагалі скільки ми торт робили? – бо ми прийшли сюди ще зранку, а зараз вже був післяобідній час. 

– Ми почали робити о 12:00, то чотири години.

– Скільки!? Я думала менше, – вражено протягнула я. 

– Насправді це не довго, – ледь всміхнулася Ейга. 

Я знов продивилася книгу рецептів і вибрала напої і салати. Усе це ми робили з допомогою різних магічних приладів, але деякі сама. Коли ми закінчили, годинник показував 19:00, а ми все встигли, залишалося ще три години. Нарешті можна відпочити.

– Як же я втомилась! Так хочеться спати! – позіхнула я, втомлено опускаючись на крісло, але все ж я була щаслива.

– Звичайно поспи, я тебе розбуджу.

– Дякую – сказала вже засинаючи, може вона мене чарами приспала, але якщо це так, то я навіть їй вдячна.

Мені снився бал, але коли проснулася, точніш мене Енн розбудила, сон вже не пам'ятала. Шкода, але що зробиш.

– Анджелі, вже 21:00, вставай.

– Дякую, хоча я вже й сама прокинулася, – я потягнулася і протерла очі.