Розділ 12. Приготування

- Знаєш, Бегонію, - Енні вперше, з нашого перебування тут, назвала мене квітковим ім'ям.

Я розповіла тобі все що можна, крім того що мала.

- Називається, почала говорити про торт, а закінчила стихіями.

- Тоді закінчимо про те що почали. Так от, як я вже згадувала і якщо ти пам'ятаєш, до цього торту завжди чогось немає, тоді не було борошна, молока і масла.

- Як символічно! - вона здивовано подивилася, потім зрозуміла, що я мала на увазі, кивнула і продовжила.( Це так дивно не розуміти власні ж натяки на щось)

- Я навіть плакала, хоча через нього завжди хтось плаче (спеціальна магія). Відчуття безвиході, думки що нічого не вийде, я провалю завдання і таке подібне. (там далі буде трохи дивне речення) Але праця перемогла, продукти з'явилися і в мене все вийшло. На щастя, торт вийшов нормальний, ніхто не отруївся і з того часу я повноцінна фея, там звичайно були і інші завдання. А зараз до роботи.

- Не вистачає тільки мені спитати, якої роботи? - згадала нашу розмову в Нетти.

- Зараз зрозумієш - повторила свою репліку Енні і ми засміялися, піднімаючи собі настрій (Взагалі вони в цьому розділі будуть багато сміятися, і це мабуть найвеселіший розділ в книзі).

І не дарма, тому що виявилось, що до торту не було нічого. Абсолютно. Це просто знущання, але чомусь мені стало цікаво чи продукти справді зникають чи це просто ілюзія, та взявши приклад з моїх попередників і сама розридалась, виплакавшись я зі спокійною душею хотіла взятися за роботу, але згадала, що інгредієнтів немає. Мені здалося дивним, те що не хотіла плакати, навіть відповідного настрою не було, тоді чому? Спочатку я вирішила ще раз передивитись рецепт.

Торт Флаверлі

Тут були, як і звичайні, так і незвичні продукти.

Яйця, масло, розпушувач, цукор, молоко, кокосова стружка, з незвичних були:

Кантліар (борошно), пелюстки троянд, сироп з клену, якесь їхнє вино, і ще антліар - це середина бузку і клену, але тільки з магічних дерев. ( Це я реально сиділа тоді і складала рецепт, і точно з якогось списувала)

- Енні, як потрібно це все викликати?

- Подумки.

Далі я почала уявляти продукти, які потрібно, і які не треба теж. Я опинилася у якомусь начебто сні. Із цього стану мене вивів голос феї.

- Бегонію, вже все є. От тільки, що тут роблять продукти для салату олів'є.

- Може тому що я хочу його зробити.

- На балах не готують таке, звичайно якщо це не новорічний бал в Леї. Не почекаєш, у вас ще ж тільки три місяці чекати.

- Ні, це довго. Я часто вдома його їм.

- В тебе що, залежність від салату. Любиш оригінальність.

Вона засміялася і я підхопила її сміх.

- Ні, я вважаю, що у цьому салаті немає нічого незвичайного, щоб готувати тільки на Новий рік, взагалі так вийшло, що це став мій улюблений салат. У нас часто його готують. (Це був момент ностальгії)

- Так на торт все є, давай робити поки все знов кудись не зникло. Я просто хотіла перевести тему, але не вийшло.

- Ой, просто ти так мене з тим розвеселила, я аж нову пару вигадала. (салат і людина, що я пишу!?)

- Я рада за тебе, а тепер закриваєм цю тему.

- Як Скажеш Анджеліка Ланден.

Я засміялася з її тону.

Нарешті ми почали робити сам торт. Мені Енгайда доручила тісто. Готувати я дуже любила, спочатку вчилася, а потім через мене і Ада полюбила це, і ми разом часто щось робили. Цікаво як вона там?

Коржі мали бути трохи схожі на бісквітні, я швидко все робила, змішувала інгредієнти, навіть не дуже дивлячись на рецепт, бо вже вивчила напам'ять. В кінці потрібно було додати 10 грам антліару і можна запікати. Моя частина роботи була зроблена і я дивилася, що ще б зробити.

Фея пожаліла мене і дозволила робити крем - той що з сиропом і пелюстками і допомагати їй з кремом-морозивом.

- А це взагалі як? – з подивом подивилася на неї.

- Робиш морозиво, трохи заморожуєш і перемазуєш.

- А він хіба не розтане? – спитала зацікавлено.

- Для цього є чари, але інколи, саме може таке вийти - пояснила вона.

Що ж ми перемазали торт і почали прикрашати.

- Як гарно все-таки, недарма ми з ним скільки намучилися, - задоволена нашою роботою посміхнулася.

- Так, ми гарно попрацювали. Будем робити ще щось.

- А коли бал? Є ще час?

- Бал розпочнеться о 22:00, а зараз тільки 16:00.

- З цим ми точно довго гратись не будем, а взагалі скільки ми торт робили?

- Ми почали робити о 12:00, то чотири години.

- Скільки!? Я думала менше.

- Насправді це не довго. Я знов продивилася книгу рецептів і вибрала напої і салати. Усе це ми робили з допомогою різних магічних предметів, але деякі сама. Коли ми закінчили, годинник показував 19:00, а ми все встигли, залишалося ще три години. Нарешті можна відпочити.

- Як же я втомилась! Так хочеться спати! – позіхнула я, втомлено опускаючись на крісло. Але все ж я була щаслива.

- Звичайно поспи, я тебе розбуджу.

- Дякую - сказала вже засинаючи, може вона мене чарами приспала, але якщо це так, то я навіть їй вдячна.

Мені снився бал, але коли проснулася, точніш мене Енн розбудила, сон вже не пам'ятала. Шкода, але що зробиш.

- Анджелі, вже 21:00, вставай.

- Дякую, хоча я вже й сама прокинулася, - я потягнулася і протерла очі.

- І взагалі, ти хоч сама спала, Енді? – занепокоєно оглянула її.  

О я ще одне скорочення твого імені придумала, мабуть на цьому зупинюсь.

- Дякую, що хвилюєшся за мене. Звичайно, що спала, але феям сну потрібно менше ніж вам, хоча бувають різні ситуації.

- Зрозуміло, я от виспалася нарешті.

- Може бути, що спиш забагато або замало.

- Ясно, хотіла спитати як можна нормально скоротити твоє ім'я

- Та навіть не знаю. Мене по різному називають

- А як подобається тобі? – спитала в неї.

- Не думала про це. Енгайда, ну Ейга, Енні, Енді, Дея. Взагалі мені і повністю подобається.