Розділ 7 Довгоочікуване пробудження

Королева САМА провела мене назад в спальні, тому я дуже здивувалася. Може тут є якийсь підступ? Але потрібно людей будити. Може спробувати без магії, просто холодною водою. Я посміхнулася. 
Але вирішила, що набагато легше попросити в Енгайди. Вона ж фея, от хай і розчаровує. (Скидаємо на когось свою роботу).

Ейга точно знала, що робити, вона щось тихо прошепотіла і з її рук вилетіла вогняна куля, яка потроху збільшувалася поки не вибухнула і розпалася на тисячі іскор. Це було по справжньому вражаюче дійство. Іскри падали на людей і ті прокидалися.

Деякі неохоче, бо дуже довго спали, і тепер могли бути, хіба що слугами Баюнетти (але це ненадовго). А тим кому пощастило більше, і вони спали менше, дякували нам, верталися додому, раділи, що можуть робити те що раніше. За допомогою порт ключів їх повертали назад.

Але ось серед цих всіх людей я побачила одну дівчину: світло каштанове волосся, висока на зріст, а ще очі-хамелеони, від настрою колір змінювався. Зараз вони були сіро-сині, це означало, що вона рада мене бачити, але чимось засмучена. Сумніву не було, переді мною Аделі Фрейлез – моя колишня найкраща подруга, і та сама дівчина, про яку я хотіла взнати через артефакт де вона, і ось я її знайшла. 

От тільки, як мені тепер себе з нею поводити, але головне помиритися. Аделі насправді дуже хороша і втрачати таку подругу як вона – злочин.
 

 - Аделі. 
 

-  Анджелі. Вибач, будь ласка, за те, що їм повірила і перестала з тобою дружити. Ти говорила правду, ні до чого хорошого це не привело, - скоромовкою проговорила вона.
 

-  От бачиш. Я зробила паузу і додала – Аделі Фрейлез я … Вона чекала, що я вибачу її, та це було потрібно і мені … Вибачаю. Делі посміхнулася, і я теж, все-таки вона моя найкраща подруга, з якою ми посварилися за місяць до її зникнення.

 Її довго шукали, та так і не знайшли.  Я згадала фразу Енгайди, коли вона прийшла по мене «Тому що та дівчина, яка зникла місяць тому, насправді в нас ». Як я відразу не здогадалася, що це Аделі.
   

А тепер про те, через кого ми перестали спілкуватися з Делі. Насправді і раніше сварилися, але не так як тоді … Я поринула у свої сумні спогади.

Скільки себе пам’ятаю ми дружили, а ще багато хто, нам заздрив через таку дружбу і всіма можливими способами старались нас розсварити. Інколи навіть доходили до таких абсурдних компроматів на нас, що аж смішно було.

Але одного разу Делі почала спілкуватися з тими хто найбільше хотів нашої сварки.
 

Flashback №1
 

Я прийшла у школу зустрілася з Адою. 
 

  - Привіт. Не дружи з ними, ні до чого хорошого це не приведе! - і не привело, подумала я зараз.

Мабуть, вже кожен день починається з цієї фрази, але ж воно вперлося, і хоч би що я не казала, а їй до лампочки. От називається мати подругу зі знаком зодіаку телець (те відчуття, коли я теж телець). А я скорпіон. День народження 24 жовтня, а в Аделі -15 травня (не знаю для чого це, але хай буде).
 

- Анжелі, не кіпішуй. Все під контролем, - заспокоїла вона мене тоді.
 

- Ага, але я відчуваю, що щось станеться погане і сталося. Моє чуття ще ні разу мене не підвело – сумно посміхнулась я. 
 

-  Ох подруго моя дорога, не переживай. Все буде добре, -  відмахнулася вона.
 

-  Та я просто так думаю.

Як всі вже зрозуміли, Аделі віднеслась до моїх передчуттів зовсім легковажно. Просто вона не вірила у все таке. 
 

Flashback №2
 

Цей день не передвіщав нічого поганого, але якщо ви так думаєте, то у більшості випадків все буде навпаки. Ранок був сонячний і теплий. Навіть погода хороша, коли все мало бути погано, а в школу мені не хотілося йти зовсім. 

Коли я зайшла, зрозуміла, що щось не так, навіть повітря було якесь не таке. Аделі дивилась, наче мене не знає. Що могло змінитися за той вечір, що ми не бачилися? Я на секунду застигла і якось, ніби машинально підійшла до неї.
 

-  Привіт, Аделі! – мій голос звучав тихо, але твердо.

Я здогадувалась, що почую у відповідь, і була готова до цього, точніше так думала.
 

-  Привіт, я не хочу більш з тобою дружити.

От і все, вона сказала - це.
 

-  Справді, і що вони вам наговорили, Аделі Фрейлез!? – холодно прошепотіла.

Коли ми сварились, то переходили на ви. Не знаю чому так, але то вже була як традиція.
 

-   Вони сказали мені всю правду про вас, Анджеліко Ланден! І тепер я знаю чому ти не хотіла, щоб я не дружила з моїми новими друзями. 
 

Цікаво, що вони їй наплели, що вона повірила.
 

-  Он як. Рада за тебе.

Але насправді мені було дуже погано. Вони їй наговорили таке, що і я б повірила. Ми ще довго сварилися. Я все заперечувала, але це звичайно не допомогло. Вона обернулася, а я крикнула їй вслід 
 

- Якщо ти їм, а не мені віриш, то й дружи з ними, Аделі Фрейлез!

Це був крик повний відчаю і внутрішньої болі. На очі виступили сльози, якби не треба було йти на уроки, я б тут розридалася. Не кожного дня найкраща подруга, з якою скільки пройшли, кидає тебе. Але треба йти далі, і я зможу жити і без Аделі … Тоді ще зі злості, я подумала про те, щоб Ада кудись зникла, щоб не бачити її кожний день. Але ж хто думав, що воно справдиться.

І уже через тиждень вона зникла. Насправді, мені було дуже погано тільки спочатку, а потім стало наскільки без різниці, що уже і не дуже увагу звертала де вона і з ким. Я просто знала, що вона повернеться, як поверталася завжди. Хоча насправді, ми за весь час навчились не вірити всьому підряд, і Аделі не з тих, кому що хочеш наговориш, але в те що їй сказали, повірив би кожний. 

А зараз, я рада, що вона стоїть переді мною жива і здорова. Так, пора вертатись в реальність (Улюблена фраза Анджелі).
 

- Так що тоді з тобою сталося, як ти зникла? – з цікавістю запитала.