Розділ 5 Баю і Баюнетта

А тим часом, Баю пішов до королеви ліні Баюнетти, непомітна Енгайда полетіла за ним.

Зараз потрібно було б розповісти чим небезпечні "нормальні" ліжка. На найкращому, можна було проспати місяць або більше. На найгіршому – тільки одну годину. Якщо вчасно не розбудити людину, яка спить на найкращому, то вона стане слугою королеви і потім перетвориться в кота чи кішку. (Те, хто він насправді буде написано значно пізніше, але цікаво чи хтось здогадається раніше) 

А зараз перенесемося у тронну залу, де Баю розмовляв з Баюнеттою.

 – Баю, що там таке з цією новою дівчиною? – запитала вона з байдужістю, але її погляд був сповнений цікавості.

– Нетто – це Анджеліка Ланден, – він невдовлено замахав хвостом з боку в бік, а його вушка опустилися. 

– Якби ти не був тим хто ти є, то було б тобі покарання, але все одно говори так як треба, – насварила вона його, ховаючи сумну посмішку.

– Добре, Баюнетто! – було сказано таким тоном, ніби він робив їй послугу. – А спати буде чотири дні, ліжко середнє за якістю.

– Ніби й непогано …Хоча стоп!

– Що сталось, королево? – занепокоївся кіт, вловивши її поведінку і підійшов ближче.

– Як я відразу не згадала. Це ж та сама дівчинка, яка має розчарувати нашу
країну. І ще з нею, мабуть, Енгайда, – спохмурніла вона.

– Так і є. А знаєш що, давай знищимо їх обох, – тоном справжнього кота лиходія, промуркотів він 

– Баю, – її тон був такий, ніби він сказав найдурніше, що взагалі може бути (хоча так і є). Але видно Баю це образило, дивлячись з тону, яким він заговорив до своєї королеви.

– Добре – це була просто пропозиція, моя королево. 

– Ага і це було найрозумніше, що я сьогодні чула, – сказала вона з сарказмом і голосно
розсміялася.

– Добре, королево, надіюсь ви придумаєте щось розумніше.

Баю відвернувся від неї і граційно та з гордо піднятою мордочкою пішов із зали. 

– Баю, ну не ображайся! – вже біля порогу гукнула йому Нетта. – Ходи сюди, – сказала простягнувши руки.

Баю повільно обернувся, секунду подумав, а потім швидко побіг назад, з розгону застрибнув їй на коліна, лизнув їй руку і почав зосереджено м'яти її лапками від чого Нетта зашипіла від болю. 

– А що, можу ж я якось тобі помститися? – без жодної вини промурчав він. 

Королева подивилася на нього невдовлено, але  спочатку погладила його шерстку, під шийкою, чесала за вушком. Він здався і замурчав від задоволення. Від королеви йшов ледь вловлюваний аромат лаванди та м'яти.

– Я вибачена, Баю? – вона з надією подивилася на нього, – І не міг би ти злізти? – попрохала вона.  

– Добре, я тебе вибачаю, – і зробивши театральну паузу додав, – Нетто, злізати я не хочу, на тобі так м’яко спати мурр, мурр. Але якщо ти так просиш, то добре.

Він плавно і неохоче зістрибнув на землю і почав вимиватися. 

– Дурна котяча звичка, – невдоволено фиркнув він. 

Баюнетта встала і аристократично струсила з себе шерсть і так само сіла на трон.

– От міг би ти не линяти? – обурено запитала вона. 

– Не міг би Нетто, тому що зараз я – кіт, – пильно пронизав її своїм поглядом. 

– Баю, скільки можна тобі казати, щоб ти не називав мене так? – приречено посміхнулася вона. 

– Добре, моя королево!

– Баю!

– Добре, королево.

– Нарешті.

Над ними Ейга (про яку вже мабуть, всі забули) тихо засміялася. І про себе сказала:

– І так в них весь час,  –  і  продовжила слухати розмову далі, бо там було надано важливу інформацію.

– Так чому тобі не сподобалося те що я запропонував? – запитав з вдаваною цікавістю. 

– Ну Анджеліка це Анджеліка. 

– А Енгайда це Енгайда, – названа тихо хіхікнула.

І вона дуже сильна фея.

– Дякую, – прошепотіла вона.

– А ще вони дуже дружні з Вільгельтою, – констатувала факт вона. 

– І це правда, – підтвердила Ейга. 

– Так давай перенесемо її на чарівне ліжко і хай спить? – промуркотів він. 

– Я думала ти і нормальні ідеї – речі несумісні, – розсміялася вона, а потім тихо промовила з лукавою посмішкою, –  Хоча може ти просто хотів, щоб я тебе погладила.

– Королево! – його тон був сповнений суміші всього. І трохи злості на неї,  і те, що вона про нього так подумала.

– Це справді гарно сказано, але ми не зможемо втілити це в життя, – важко зітхнула королева.

– Енгайда? – запитально подивився на неї Баю.

– Так. 

– Треба було накласти чари, щоб вона не змогла підслухати, – він нервово мявкнув. 

– Потрібно було, – погодилася фея. 

– Якби ми додумалися до цього раніше, – важко зітхнула королева. 

– Ага, але дочекаймося поки вона прокинеться, і будемо вирішувати проблеми в міру їх надходження, – мудрим тоном промуркотів кіт. 

– Так, це найкраще, Баю, – погодилася вона. 

Один з розділів, який мені найбільше подобається в першій частині, сподіваюсь, він сподобався і вам.  Взагалі обожнюю цю парочку, а Баю вважаю найкращим другорядним персонажем.

Далі зустріч Анджелі з Неттою.