Розділ 2 Сестри феї. Розповідь Енгайдо

Місце в яке ми потрапили було сонячне і світле, чисте повітря наповнило мої легені і я з захватом дивилися на прекрасний краєвид, який розгорнувся переді мною. Нас зустріли чотири феї, схожі на Енгайдо, через це я подумала, що вони сестри. 

Дивним було ще й те що в нас ніч, а тут ранок. 

- Це як різні часові пояси на Землі? - запитала з цікавістю. 

- Можна й так сказати. У багатьох паралельних світах, коли у вас день, там ніч або навпаки, - пояснила вона. 

- Ясно, а це твої сестри, - говорила, стверджуючи. 

- Так, я серед них найстарша, далі іде...

- Мене звати Вільгельта, і я сама можу представитися, Енго, - перебила та холодно. 

О, це вже краще скорочення, але ця Вільга мені зовсім не сподобалася.

- Добре-добре,- примирливо проговорила фея.

Вільгельта була теж з каштановим волоссям, але з небесно-блакитними очима, крилами вогняного відтінку і в неї був нормальний людський зріст.

- Я Анджеліка, приємно познайомитися, - хоча насправді не дуже.

- Взаємно - вона тепло посміхнулася, але я відчувала награність. (там де її не було)

Алінго - білявка. Її погляд був холодний, але все одно вона викликала довіру. Елінго мала вогняне волосся і посміхнулася так, що на душі стало тепло і сонячно.

- Дуже щаслива познайомитися з тобою Елі, - щиро сказала. 

Я навіть обійняла її у відповідь. Ця дівчина була дуже мила і приємна, з нею хотілося дружити.

- А я Дейла, - представилася остання з сестер.

Темно-синє волосся виблискувало на сонці. Вона з розумінням подивилась на мене і обійняла. Спокій, я відчула невимовний спокій - це якась така магія? Цікаво дізнатися. (Їхні описи не просто так, це все пов'язано з тим, що цікавить Анджелі, про це буде в розділі 11)

- Вони наймолодші і трійнята. Люблять вдавати, ніби дуже відважні, хоча такими не являються, - трохи презирливо відповіла Енгайда. 

- А мені вони сподобалися, на відмінну від Вільги. І може вони просто хочуть бути схожі на своїх старших сестер або їм не достатньо уваги? - висловила свою точку зору я. 

- Може, - погодилася вона.

Але Ельма хороша. Ми з нею дуже дружні і я не дозволю нікому погано про неї говорити.

- Тобі  видніше. Так, а тепер розкажи мені більш докладно для чого я тут.

- Ой, точно! – похопилася фея. 

- Так, ти обіцяла, - змірила її холодним поглядом. 

Ейга після кількох хвилин мовчання почала розповідь.     

- Як ти уже знаєш, ми в країні Енстраґральт. Це країна фей. Нею править королева Магнолія, і все було добре, країна процвітала, піддані королеву любили. Крім головних королеви і короля є ще інші, вони живуть у Королівському місті.

- Та в один день сталося так, - фея сказала це трагічним голосом, і ніби не хотіла про це говорити. А далі продовжила тихо і пригнічено: 

- Сталося так, що нашу країну зачаклував злий чарівник Мільоранджіонтер.
Але в нього ім’я довжелезне, може в цьому і суть. Ну не просто ж воно таке, що й не вимовиш.

-  О, а ти догадлива, -  посміхнулася вона, прочитавши мої думки.
Це правда, той хто взнає його ім’я, звільнить нашу країну від чар.

Здогадуюся до чого вона веде.

-  І це маєш бути ти, - відповіла вона зі скептичною посмішкою.

- Стоп я !? – хоч і очікувала, що вона це скаже, але справді була здивована, а ще я відчула, що вона не довіряє моїм можливостям і вважає просто дитиною, яку для чогось відправили сюди.

Можливо мені хотілося стати обраною, але я зовсім не готова до такого.

- Так ти, не бійся, і не дивуйся, - тепло подивилася на мене.

- Не дивуйся! Знаєш, не кожен день, кажуть, що ти країну маєш розчарувати! І мені тільки 12 років. А взагалі, чому така важлива справа випала саме мені, це ж міг бути хтось інший, - емоційно сплескуючи руками відповіла. 

- І серед них всіх обрана ти (Справді? Не тільки)

- Це звичайно круто. Але…я не готова до такого, - продовжила пригнічено. 

- Анджелі, будь ласка, тільки ти можеш це зробити, і я буду тобі допомагати до самого кінця.

- Ні Енгайдо, ти даси обраній померти десь на середині. Це буде означати, що ти погано виконуєш свої обов’язки. Тобі ж дали таке завдання – в кожному слові сочився сарказм.

Енгайда задумливо подивилася на мене, а потім сказала, подивившись на мене презирливо.

- Ти можеш піти, тебе тут ніхто не тримає і силою не заставляє щось робити. Подумаєш, тільки завдання провалю через якусь дитину. Я тебе перенесу і ти будеш думати, що це сон або просто забудеш, - її голос був холодний, як лід, як сталь – далі вона продовжила уже нормально: 

- Але так ти забираєш в себе подорож, наповнену магією, королевами, злим чарівником  і так далі.

Я нахмурилася, відчуваючи себе ображеною. Так як вона сміє, так мене принижувати, як вона може настільки не вірити в мене. Розлючено відвернулася від неї.

- Будь ласка, Анджелі, якщо ти підеш, наша країна буде й далі під темними чарами. Ти - наша остання надія на те, що все буде добре, -  у голосі феї чулося благання і ця різка зміна тону дала мені зрозуміти – немає нікого іншого, хоч якою обуреною не виглядала Енгайдо, насправді у нас не було вибору і мені не залишалося нічого іншого, як сказати заповітні слова.

- Добре, я погоджуюся! 

Енгайдо не ховала своєї радості, її очі засвітилися, вона щасливо усміхнулася. Звичайно як тут не радіти, якщо не буде злого чарівника. ( взагалі темний, але Анджелі ще не дуже знається на цьому)

Ейга тихо промовила:

- Не бійся, Анджелі, все буде добре, не бійся, я завжди буду з тобою!

Анджеліка познайомилася з сестрами Ен і тепер знає для чого вона тут. Але що чекає її далі?

Візуалізації можна побачити в телеграмі, так само там є думки фей і  інших персонажів про Анджеліку.