Місце в яке ми потрапили було сонячне і світле, чисте повітря наповнило мої легені і я з захватом дивилися на прекрасний краєвид, який розгорнувся переді мною. Нас зустріли чотири феї, схожі на Енгайдо, через це я подумала, що вони сестри.
Дивним було ще й те що в нас ніч, а тут ранок.
– Це як різні часові пояси на Землі? – запитала з цікавістю.
– Можна й так сказати. У багатьох паралельних світах, коли у вас день, там ніч або навпаки, – пояснила вона.
– Ясно, а це твої сестри, - говорила, стверджуючи.
– Так, я серед них найстарша, далі іде...
– Мене звати Вільгельта, і я сама можу представитися, Енго, - перебила та холодно.
О, це вже краще скорочення, але ця Вільга мені зовсім не сподобалася.
– Добре-добре,- примирливо проговорила фея.
Вільгельта була теж з каштановим волоссям, але з небесно-блакитними очима, крилами вогняного відтінку і в неї був нормальний людський зріст.
– Я Анджеліка, приємно познайомитися, - хоча насправді не дуже.
– Взаємно - вона тепло посміхнулася, але я відчувала награність. (там де її не було)
Алінго - білявка. Її погляд був холодний, але все одно вона викликала довіру. Елінго мала вогняне волосся і посміхнулася так, що на душі стало тепло і сонячно.
– Дуже щаслива познайомитися з тобою Елі, - щиро сказала.
Я навіть обійняла її у відповідь. Ця дівчина була дуже мила і приємна, з нею хотілося дружити.
– А я Дейла, - представилася остання з сестер.
Темно-синє волосся виблискувало на сонці. Вона з розумінням подивилась на мене і обійняла. Спокій, я відчула невимовний спокій - це якась така магія? Цікаво дізнатися.
– Вони наймолодші і трійнята. Люблять вдавати, ніби дуже відважні, хоча такими не являються, - трохи презирливо відповіла Енгайда.
– А мені вони сподобалися, на відмінну від Вільги. І може вони просто хочуть бути схожі на своїх старших сестер або їм не достатньо уваги? - висловила свою точку зору я.
– Може, - погодилася вона. – Але Ельма хороша. Ми з нею дуже дружні і я не дозволю нікому погано про неї говорити.
– Тобі видніше, – примирливим тоном сказала я. – Так, а тепер розкажи мені більш докладно для чого я тут, – підвела до потрібної мені теми.
– Ой, точно! – похопилася фея.
– Так, ти обіцяла, - змірила її холодним поглядом.
Ейга після кількох хвилин мовчання почала розповідь.
– Як ти уже знаєш, ми в країні Енстраґральт. Це країна фей, якою править королева Магнолія, і все було добре, країна процвітала, піддані королеву любили, – її тон був таким, наче вона розповідає казку. –Крім головних королеви і короля є ще інші, вони живуть у Королівському місті, – доповнила розповідь вона.
Я відразу зрозуміла, що далі станеться щось страшне і те, що вона дуже цікаво розповідає історії.
– Та в один день сталося так, - фея сказала це трагічним голосом, і ніби не хотіла про це говорити. А далі продовжила тихо і пригнічено. – Сталося так, що нашу країну зачаклував злий чарівник Мільоранджіонтер.
Але в нього ім’я довжелезне, може в цьому і суть. Ну не просто ж воно таке, що й не вимовиш.
– О, а ти догадлива, - посміхнулася вона, прочитавши мої думки. – Це правда, той хто взнає його ім’я, звільнить нашу країну від чар.
Здогадуюся до чого вона веде.
– І це маєш бути ти, - відповіла вона зі скептичною посмішкою.
– Стоп я !? – хоч і очікувала, що вона це скаже, але справді була здивована.
Можливо мені хотілося стати обраною, але я зовсім не готова до такого.
– Так ти, не бійся, і не дивуйся, - тепло подивилася на мене.
– Не дивуйся! Знаєш, не кожен день, кажуть, що ти країну маєш розчарувати! І мені тільки 12 років. А взагалі, чому така важлива справа випала саме мені, це ж міг бути хтось інший, - емоційно сплескуючи руками відповіла.
– І серед них всіх обрана ти (Справді? Не тільки)
- Це звичайно круто. Але…я не готова до такого, - продовжила пригнічено.
– Анджелі, будь ласка, тільки ти можеш це зробити, і я буду тобі допомагати до самого кінця.
– Ні Енгайдо, ти даси обраній померти десь на середині. Це буде означати, що ти погано виконуєш свої обов’язки. Тобі ж дали таке завдання – в кожному слові сочився сарказм.
Енгайда задумливо подивилася на мене, а потім сказала, подивившись на мене презирливо.
– Ти можеш піти, тебе тут ніхто не тримає і силою не заставляє щось робити. Подумаєш, тільки завдання провалю через якусь дитину. Я тебе перенесу і ти будеш думати, що це сон або просто забудеш, - її голос був холодний, як лід, як сталь – далі вона продовжила уже нормально:
– Але так ти забираєш в себе подорож, наповнену магією, королевами, злим чарівником і так далі.
Я нахмурилася, відчуваючи себе ображеною. Так як вона сміє, так мене принижувати, як вона може настільки не вірити в мене. Розлючено відвернулася від неї.
– Будь ласка, Анджелі, якщо ти підеш, наша країна буде й далі під темними чарами. Ти - наша остання надія на те, що все буде добре, - у голосі феї чулося благання і ця різка зміна тону дала мені зрозуміти – немає нікого іншого, хоч якою обуреною не виглядала Енгайдо, насправді у нас не було вибору і мені не залишалося нічого іншого, як сказати заповітні слова.
– Добре, я погоджуюся!
Енгайдо не ховала своєї радості, її очі засвітилися, вона щасливо усміхнулася. Звичайно як тут не радіти, якщо не буде злого чарівника. ( взагалі темний, але Анджелі ще не дуже знається на цьому)
Ейга тихо промовила:
– Не бійся, Анджелі, все буде добре, не бійся, я завжди буду з тобою!
Анджеліка познайомилася з сестрами Ен і тепер знає для чого вона тут. Але що чекає її далі?
Візуалізації можна побачити в телеграмі, так само там є думки фей і інших персонажів про Анджеліку.