Розділ 1 Знайомство з феєю Енгайдо

Ніч, темрява огорнула місто. Хіба не найкращий час, щоб сталося щось дивне і загадкове, наприклад, переліт в інший паралельний світ? Вітер дув з півдня.

Анджеліка спала, їй снилися гарні та різноманітні сни — природа, фантастика та багато чого іншого. В одному з них їй наснилася фея, яка назвала себе Енгайдо. Вона щось говорила, але дівчина не могла розчути.

"Анджелі"

"Анджеліко Ланден" 

"Тільки ти можеш..."

Анджеліка

Я чула тихий шепіт, який лунав одночасно скрізь і ніде, вони здавалися мені знайомими і такими, які я вже знала, от тільки, насправді чула вперше. Вони кликали мене, просили йти за собою, але не знала як це зробити, навіть якби хотіла. 

Раптом щось впало, цей звук змусив мене вийти з полону сновидінь і прокинутися. Відкривши очі, звернула увагу на фею, що примостилася на ковдрі. Вона була невеликого зросту з каштановим хвилястим волоссям і зеленими очима, сріблястими крилами та у ліловій сукні. Це та сама, зі сну, я ніяк не могла повірити в те, що вона справжня, тому що це занадто дивно і нереально. 

– Як чудово, що ти все ж прокинулася, – сказала вона приємним мелодійним голосом. 

– Як ви...Як ви тут опинились? –  прошепотіла, з нерозумінням дивлячись на неї. 

– Ті хто вірять у магію, все ще здатні бачити дива, – філософськи зазначила вона, підлетівши ближче до мене і я інстинктивно відсахнулася. 

Протерла очі, вщипнула руку, подивилася чи всі пальці на руці і чи не забагато їх, але усі перевірки реальності провалилася і вона далі з легкою усмішкою сиділа прямо переді мною. 

Дзвінко засміявшись Енгайда, якщо її насправді звали тихо покликала мене. 

– Анджелі? 

– Звідки ви знаєте моє ім'я і що вам потрібно від мене? – подивилася на неї з ворожістю. 

– Дивно, –  вона облетіла мене і зависла в повітрі, – так дивно, - продовжила вона. - Ти ж завжди мріяла, щоб ваша реальність стала магічною, тоді чому зараз побачивши мене ти злякалася? - здивовано перепитала. 

Я вкрила плечі ковдрою і задумалася. 

– Енгайдо? Вас так звати? 

Вона кивнула, хоча з її маленьким розміром це виглядало смішно і я ледве стримала сміх. 

– Це просто дуже несподівано, – зітхнула, зустрівшись з пильним поглядом її мудрих очей. – Знаєте, я так довго чекала на диво, що тепер мені страшно, – відповіла я із сумною посмішкою.

– Аа, зрозуміло, – протягнула вона, підбадьорливо всміхнувшись. 

– То хто ви? – спитала я, те що зацікавило мене ще зі сну. 

– Я Енгайда, фея країни Енстраґральт, і прийшла, бо ти можеш її розчарувати. 

Тепер зрозуміло чому вона тут. "Анджеліко Ланден, тільки ти можеш розчарувати" Саме ці слова їй хотіли сказати уві сні. Але потім мене накрило усвідомленням. Вона прийшла, щоб забрати мене з дому. Я згадала, як моя подруга однієї ночі так само зникла зі своєї кімнати і вже місяць її не можуть знайти. Подумки порахувала до десяти, і приховавши справжні думки, емоційно відповіла: 

– Вибачте що? Можливо ви помилилися, але у мене немає жодного бажання стати обраною у якомусь невідомому для мене світі, – розлючено прошепотіла я, бо якби кричала то розбудила батьків. 

– Я думала, що з нею буде простіше, –  пробурмотіла Енгайда, але я змогла почути. 

– Аделі ж у вас, -  осінило мене і я зміряла її пильним поглядом. 

– Аделі Фрейлез? - перепитала вона і я кивнула. – Так, ти можеш зустріти її там, - швидко відповіла та. 

– А якщо я теж не повернуся, так само як і вона. Я не хочу ставати класичною героїнею книг про потраплянок, у мене є сім'я, цілі, моє життя. Я не хочу піти і назавжди покинути мій світ, - впевнено озвучила свої страхи, розуміючи, що краще обговорити все зараз. 

– Обіцяю, що з тобою все буде добре. Коли ми потрапимо в Енстраґральт, я все тобі поясню. І можеш називати мене Ейга, а я тебе Анджелі.

Скорочення звичайно таке собі, треба буде колись нормальне скласти.

Подумавши, вона облетіла мене і я відчула спокій, наблизившись до моєї руки, завмерла. Я кивнула і вона опустилася. Енгайда була така маленька, що з легкістю помістилася на мою долоню. 

– Я розумію тебе, – тихо сказала вона. –  Але ти обов'язково повернешся, можеш не хвилюватися за це. Також тільки ти можеш врятувати свою подругу. 

–  Тобто? – я подивилася на неї з надією в очах. – Що це означає? 

Відповіді почути я не встигла. Її крила почали миготіти, а колір обличчя бліднути. 

– Вибач, але часу обмаль, я не можу довго перебувати тут. Залишилося лише чотири хвилини. Яка твоя відповідь?

Я рішуче подивилася на неї і сказала. 

– Я йду з тобою. 

Все, ці слова були сказані, відступати більше немає куди. Цікаво, що на мене чекає в тому чужому мені світі, і  як я звільню країну від чар, якщо нічого про неї не знаю. Хоча про це я встигла забути, насправді я хотіла врятувати подругу. Ми посварилися перед її зникненням і я відчувала себе винною у цьому. Ось чому мені було так важливо знайти її. 

– Можна зібратись? - спитала.

–  Звичайно. Тільки швидко. 

Я почала одягатися. Моя улюблена футболка з принтом, кофта на замку, джинсові шорти та взуття на високій платформі. Спочатку я хотіла одягнути тепліший одяг, але фея сказала, що у них серпень, хоча в нас вже жовтень. Дивно.

- Не забувай про свою основну місію. І твоя мрія здійсниться, ти зможеш побувати у справжньому магічному світі. Попереду нас чекає багато захопливого. 

Ніч. Кімнату освітлює тільки світло ліхтарів, а я йду з цією феєю незрозуміло куди. Вона сказала тільки назву, і як я зрозуміла, країна під темними чарами. 

Я знала, що відступити неможливо і тому відчувала себе одночасно налякано, захоплено і здивовано. Чи правильний мій вибір? Думаю так. Я завжди використовую надані мені можливості. Тому я просто повинна відпустити ситуацію і насолоджуватися тим, що тепер можу відвідати паралельний світ, дізнатися як там живуть люди і як виглядає сама реальність.