Розділ 10. 1. Неочікуваниі сюжетні повороти №

Резиденція Монріде. Світ Енстрагральт. 

Це був, мабуть, найдивніший лист, який вона колись отримувала. А зважаючи на той океан в ньому, то її дуже вже хотіли надурити. Складалося враження, що Роуз і Фрезія щось відчайдушно хотіли приховати, але так майстерно, що вона й справді відчула повагу. 

Отже, якщо коротко, то вони просили відправити наречених Обраних до них в замок Посухи, щоб їм було менш нудно і вони не сумували. Читати як нам потрібні ті, хто будуть з ними поруч повсякчас і точно приглянуть аби вони не наробили справ. 

– Ленфалло? – покликала вона свого чоловіка, ввійшовши в кімнату. 

Він відклав книгу і подивився на дружину і за її поглядом одразу зрозумів, що зараз він потрібен їй як король Енстрагральту. 

– Що трапилося, Нельсі, – вже хотів підвестися та вона підійшла першою і простягнула листа. 

Через чутки про їхні стосунки вони навіть не подумали, що вона попросить у нього допомоги. Адже він був майстром розшифровки і кращого криптографа годі й шукати. Їхньому сину ця здібність на щастя теж передалася, тож за долю королівства можна було не хвилюватися. 

– Нельсі, ти впевнена у наших обраних? – через деякий час він підвів на неї дещо співчутливий погляд і поставив обережне питання, – бо здається їм не можна до кінця довіряти. 

Якщо він так каже, то помилки не може бути і все ж…

– Тобі як виявилося теж не можна було довіряти, – сказала вона глухо, а тоді поцікавилася, – що ж там? 

– Анджеліка Ланден підписала договір з Посухою, ось чому життєрадісні і світлі люди найбільш небезпечні, хтозна, яка в них Тінь, – зазначив він філософськи і повернувся до книги. 

Королева ж завмерла на місці, наче громом побита. Це ж не може бути правдою, це наклеп. Та тепер зрозуміла, що рішення прийняте остаточно. 

Тепер направилася Фальдем (невістку) яка саме займалася документами з таким нудьгуючим виглядом, наче це було найгірше, що могло з нею статися. 

– Фелітріс, – покликала вона і та з надією подивилася на неї, – потрібно аби ти передала своїй сестрі, що Бен і Рент відправляться до замку Посухи. 

Її обличчя змінилося і стало холодним, а усмішка жорсткою, проявляюючи істинні риси королеви Страху. 

– Ви жартуєте, альме Венельс? Я не дозволю моїм племінникам піти в таке небезпечне місце, бо ви так наказали, – і вона знала, швидше змусить її пережити найбільші страхи, але й кроку не зробить аби зробити те що не хоче. 

Фелітріс, навіть після зміни імені залишался тією ким і була. Щойно сила королеви пробудилася у ній назад дорога неможлива. 

– Це заради безпеки їхніх наречен, – відповіла вона, стараючись не відводити погляду. 

Погляд королеви став мякшим, але все ще підозрілим. Вона не довіряла до кінця і мала на це повне право. 

Деякий час вона мовчала, обдумуючи свої наступні дії. 

– Я спробую поговорити з Тефлією та ви маєте розуміти – як би вона не любила Анджелі і Аделі – своїх синів значно більше. 

Королева кивнула. Як мати вона теж була готова зробити для свого сина усе, тож дуже сумнівалася, що Тефлі справді погодиться. Та якщо так станеться вона просто надішле зворотнього листа з тим, що зробила усе що могла, але так і так і нічого не вийшло. Тож хай вона не тримає на неї зла. 

Та вона навіть і подумати не могла, що Тефлія зробить такий вибір на який ніхто б не очікував, та водночас це було абсолютно у її стилі. 

Тефлія Фенлерс, королева Сміливості  

Вона саме була на кінній прогулянці, де її й знайшла сестра. Одягнута у звичайні штани і улюблену туніку навіть так виглядала ефектно, що вже говорити про те, що їздила вона завжди без сідла. 

– Скільки літ, скільки зим як говориться і що ж такого трапилося, що ти вирішила мене навідати? – запитала Тефлія здивовано. 

І хоч вони давно примирилися Фелітріс усе ще було ніяково відвідувати сестру, адже вважала себе винною у її бідах. 

– Королева попросила, – коротко відповіла вона і порівнявшись з нею розповіла про ситуацію, що склалася. 

Вона на мить зупинилася, а потім пустила коня галопом. Можливо не хоче про це говорити, настільки обурило її таке прохання. Але на превеликий подив відправилася вона до стайні. Швидко злізла з коня, попрощалася з ним і направилася у свій палац. 

От тільки через чорний вхід. 

– Сестро, зачекаєш на мене в їдальні, – попросила вона і поспішила, мабуть, в гардеробну. 

Вона кивнула і вони розійшлися у різні боки. Там уже сиділи її племінники і чоловік сестри. 

Елевонда. Нарешті дізнаємося як він виглядає. 

– Вітаю, – сказала вона тихо. 

– Не часто ти в нас буваєш, Фелітріс. Це її засмучує, – відповів натомість. 

– Знаю, – кивнула вона, – і знаю, що вона не ображається та нічого зробити з собою не можу. 

Почулися кроки і вони обернулися. Тефлія саме сускалася вдягнута неочікувано у зелену дорожню сукню у руках у неї була валіза. 

– Йдіть збирайтеся, – з усмішкою звернулася до своєї родини. 

– Ти вирішила згадати молодість і вирушити в подорож? – скептично запитав її чоловік, продовжуючи доїдати сніданок. 

– Ви колись подорожували? – натомість запитали Бен і Рент. 

Цього разу навіть я усміхнулася. Можна подумати, що відносини в них як в звичайних аристократичних родин, та насправді вони справді завжди були на одній хвилі. Просто після народження близнюків а потім і Ванесси зосередилися на їхньому вихованні. 

 – Авжеж, – відповіли в один голос.

Племінники швидко доїли і поспішили наверх. 

– Тоді…я піду, – сказала, бо мені тут більше робити було нічого. 

– До зустрічі, сестро! – махнула вона рукою. 

Я мить постояла, а тоді обережно поцікавилася. 

– А мені часом не можна з вами? 

Згадавши про обов'язки в палаці від яких голова йшла обертом і про стосунки з чоловіком, які нікуди майже не рухалися захотілося прибрати себе. А що у мене відпустки не було уже вічність часу.