Розділ 10. Тривожні новини.

Елевонда. Отак пишеш книгу заходиш в минулу книгу, а там то Роуз, то Роза. Але перший варіант гарніший. 

– У нас проблеми, – і це було першим, що Фрезія сказала мені, щойно я завершила сніданок і запитала про те, чи немає новин з замку Посухи. 

Я важко зітхнула і втомлено подивилася на неї, мовляв, а чогось кращого немає. 

– І що вже там? – запитала приречено. 

– Це лист, який передала Мельгія, – відповіла вона тихим і рівним тоном.

Я взяла його і уважно перечитала декілька разів, тому що ніяк не могла повірити у написане. Та це маячня якась! Як Анджеліка могла добровільно підписати договір з Посухою і дозволити собі потрапити під її вплив. 

Я не очікувала такого і навіть гадки не мала, що щось таке може трапитится насправді, тож тепер лише розгубено зиркала з листа на Фрезію.

Знову скликати нараду не здавалося хорошою ідеєю, вона вже й так провинилася, а тепер точно було за що. 

Вона заплющила очі і задумалася над новим рішенням і потрібно зробити усе непомітно і так, щоб це не виглядало підозріло. 

– А якщо…– протягнула вона вголос і сформулювала думку повністю, – відправити туди їхніх наречених Бенджаміна і Олів'єрента, – і подивилася на Фрезію, чекаючи чи підтримає вона її. 

Вона здивовано глянула на неї і усміхнулася схвально. 

– Це чудова ідея, мені повідомити королеву Венельс. 

– Добре, Рез, але чи погодиться вона,  – з  побоюванням сказала я. 

Вона сіла на крісло навпроти мене і задумливо подивилася у вікно. 

– Залежить від того як їй це сказати, головне не згадувати про цей договір, – нервово всміхнулася вона. 

І справді проникливості Нельсі можна було позаздрити, а зараз їм потрібно було зробити усе, щоб її обманути. 

Лист був завершений лише аж увечері наступного дня і доведений до іделальності відправився королеві Енстрагральту. Тепер залишилося лише з тривогою чекати на відповідь. 

– І все ж Рез ти краще її знаєш, тобі не здається дивним? запитала звернувшись до подруги. 

Вона задумливо схилила голову на руку і тихо, наче їх хтось міг підслухати відповіла. 

– Авжеж. Я не розумію як така розумна дівчина як хаседо Анджеліка узагалі могла втрапити в таку халепу, Роуз.  

І я думала так само я бачила як легко Анджелі розпізнавала вплив і як могла його ж скинути, саме вона колись врятувала мене. Але тепер…це не вкладалося у голові. Не інакше як у неї мав бути якийсь план від самого початку, дещо божевільний, на який ніхто б не пішов, але однозначно дієвий. Саме таку Анджеліку ми знали. 

Вона не могла нас зрадити. Ось це було точно. 

Чи все ж вона змінилася до невпізнаваності за час, що ми не бачилися?