Розділ 7 То ж давайте укладемо угоду.

Леандра розслаблено сиділа на своєму кріслі чекаючи гостей. Які звістки вони приносять їй і що захочуть натомість? Вона і справді хотіла познайомитися з кимось близьким для неї. У них були схожі умови проживання і схожа культура. Але вона не була занадто наївна, аби повірити, що вони тут лише через прохання Мельгії чи Роуз. 

– Раді вітати вас королево Леандро, – вони вклонилися за традиціями Мадагаскару і вона зробила те саме. 

– Рада вітати вас, – посміхнулася вона. –То що ж насправді привело вас у це місце, – вона відразу перейшла до суті. 

Алітарія сіла на відведене для неї місце і легковажно мовила. 

– У нас немає на це причин. Ми лише хочемо допомогти вам, моя королево, – і якби вона не знала, що насправді зробила ця на перший погляд безневинна дівчина – точно втратила б пильність. 

Та їй добре було відомо досьє кожного. Леандра на це лише розсміялася. 

– Ох ці діти, – з насмішкою сказала вона оглядаючи їх.

Думають, що можуть ввести в оману саму Леандру королеву Посухи.

– Я прожила у цьому світі так довго, як засновник вашої країни, то ж просто здайтеся і назвіть справжню причину, – вона сперела голову на руки і подивилася на них з прихованою загрозою.  

– Ви були знайомі з Хранителем Мадагаскару? – запитав Альмір, вражено подивившись на неї. 

– І не тільки, а з багатьма відомими людьми, – махнула вона рукою. 

Алітарія переглянулася з іншими. Вони кивнули, даючи можливість діяти, вона задумливо розглядала все навколо тягнувши час, щоб вигадати ідеальну відовідь. 

– То можливо ви й самі знаєте відповідь на своє запитання, королево? – зацікавлено глянула на неї вона і здавалося, наче це вона тут має з нею домовлятися, а не вони. 

Це насправді чудовий хід. Леандра подивилася на неї з краплею поваги. Ця дівчина не така проста як хоче здаватися, а знаючи правду про те як вона підставила Мельгію, здавалася сильним опонентом. 

– Але для початку я б хотіла почути відповідь від вас? – сказала Леандра, майстерно завівши їх у пастку. 

Тарі перевела свій погляд на Альміра. 

– Ми тут з важливим дорученням від короля Даміна ель Флаше дель Морітен, і якби ми не хотіли вам все розповісти, це секретне завдання, а інформація конфіденційна і тільки для своїх, – нарешті видав ціль їхнього візиту Альмір і вона усміхнудася, здогадаючись про що вони. 

– Але ми готові співпрацювати з вами, якщо ви дозволите нам, – сказали вони разом і схилили голови. 

– Знайти ключ, – із сумною посмішкою закінчила Посуха, зі смутком подивившись у вікно, туди де скільки сягало око була пустеля. 

Вона з жалем спостерігала за кожним з них і думала над тим, чи дати їм примарну надію чи розбити вщент будь–які сподівання. 

Леандра відігнала ці надокучливі думки, та щоб вона за когось хвилювалася, буде цікавіше спостерігати за ними. Адже, що вони робитимуть, коли правда виявиться набагато більш жорстока, ніж така брехня. 

– Ключ можуть знайти і взяти лише Анджеліка і Аделі. Але вони посварилися, а перша буде працювати на мене і все заради життя її подруги, – вона подивилася пильним поглядом на Алітарію, але та не відвела свій і ніяк не показала свої емоції. 

– То ви не хочете, щоб Емеленд став колишнім? – запитав Ташен з нерозумінням. 

– Чому ж, хочу. Але для цього повинна знайти гідну людину, яка зможе очолити важливу для мене країну. Такої ще не було, – знизала плечима вона. 

– І тому ви затримуєте пошуки. 

– У мене є свої причини про які я не збираюся говорити, – знову ж таки відповіла тим же, що й вони, а тоді змінила свій тон на більш діловий і дещо радісний, – А тепер давайте укладемо угоду. 

Тепер вони обговорювали договір і нарешті склавши такий, який підходив всім, вони вийшли з приміщення і полегшено видихнули. 

Тільки це був лише початок.