Розділ 3.1 Скласти пазл

Лоранд Абсент

Він як завжди був у своєму кабінеті, коли почув стукіт у вікно. Сокіл Роуз мав три листи прикріплені до лапки. 

Вже здогадуючись про їхній зміст відвязав свій. Як і думав 

"Жодних звісток, тому потрібно зібратися для обговорення подальших дій”

Усе не змінювалося вже цілий місяць і це починало набридати. І чомусь в першу чергу злитися хотілося саме на Роуз, яка насправді була, мабуть, найменш винною. Адже, не вона ж це все розпочала. 

Це було спільним рішенням за яке тепер розплачувалися. 

– Можеш летіти, – сказав він втомлено. 

Перед тим забрав всі листи і передав їх своєму соколу. 

– А і ще цей, – привязав, до його лапки. 

В ту мить, коли він відпускав сокола в кабінет зайшла Мельгія. Йому не потрібно було обертатися, щоб зрозуміти, що це вона. Її кроки були такими, що не сплутаєш.  

– Це від Роуз? – з порогу запитала. 

– Так, – кивнув, бо не було як ухилитися від відповіді. 

– Вона нічого не відповіла на її листи. Я маю на увазі Леандру, – відповіла Мельгі, сідаючи в крісло і звично розправляючи сукню.  

– Ти так просто називаєш її на ім'я, – він зміряв свою дружину пильним поглядом, а потім задумливо оглянув її і додав,  – о, і ти якась інакша сьогодні. 

– Все як завжди, – ледь всміхнулась вона, а потім продовжила спершись на крісло більш діловим тоном, – Я прийшла, щоб сказати як вони там. 

– Ти знаєш? Вона їм нічого поганого не зробила? – схвильовано поцікавився він, повністю зосередивши свою увагу на її майбутніх словах. 

Вона на це лише розсміялася. 

– Хіба ти не знаєш, яка її справжня тактика? – таємниче посміхнулася. – Створити максимальний контроль, заставити втратити пильність, задушливо приємне середовище, – прошепотіла вона. – Але я тебе заспокою, дівчата виявилися достатньо розумні, щоб прикидатися. 

Він тепло їй посміхнувся і вони подивилися одне на одного з розумінням. 

– Знаєш, – раптом сказала вона, а тоді запитала з підозрою. – Ми вже так довго разом, то чому ти продовжив контракт? 

– Я просто виконую обіцянку дану тобі ще тоді, ти завжди будеш Мельгією Абсент, королевою Лонгренів, – відповів він, не розуміючи, чому його дружина взагалі підняла цю тему. 

Вони ж давно це вже вирішили, тож тепер він просто виконував обов'язок? Лоранд подивився на Мельгію ще раз –  навіть роки не змінювали її від природну вродливість, а характер робив її рівною. І хоч зазвичай вона діяла як лиходійка, значно пізніше він почав здогадуватися про правду.  

– А як же Хель? – від цього запитання він завмер. – Чи ти думаєш я нічого не розумію? – запитала вона з викликом в очах. 

– Про що ти, ми лише друзі, – заперечив він і зрозумів, що справді так думає, навіть попри те, що питання застало його зненацька.  

Вона голосно розсміялася. 

– Ви лише чудово їх вдаєте, і я знаю справжню причину чому ти досі одружений зі мною, – він відчув себе тим самим героєм, який потрапив у історію з непорозуміннями. 

Лоранд почав розкладати документи, які потребували його підпису.  

– Дуже цікаво послухати, – проникливо подився на неї, чекаючи що ж ще скаже ця невгамовна. 

– Тому що колись вона відмовила тобі і тепер точно шкодує, але зі своєї гордості не визнає цього, – холодно зазначила вона і пішла на вихід. – Розберіться вже нарешті, я хочу спокійного життя, а не ваші заплутані стосунки. 

Лоранд не став її зупиняти. Якщо вона так гадає, переконати її можливо буде складно, але це було неправдою. Невідомо уже звідки Мельгі дізналася цю інформацію, та вона давно втратила свою актуальність. 

Він ледь усміхнувся, спостерігаючи за дверима.  

Вона вгадала або просто взнала, все ж у неї чудово виходило вивідати всю інформацію. Вони зустрілися тоді, коли їй було 34 Мельгія Конор мала жалюгідний вигляд і працювала в гральному домі Карсо. Вона попросила в нього, щоб він забрав її. Тоді він ще не знав, що це лише її хитра гра, тільки потім щось пішло не так і вона й надалі залишилася Абсент. 

Вони не мали почуття одне до одного, але їх пов'язувало значно більше ніж щось таке незначне. 

Та він хотів сподіватися, що одного дня вони зможе розповісти усю історію повністю.