Було сонце. Був Андрій. Каріна захворіла. Андрій приніс їй фрукти і домашнє малинове варення. А вона спитала, чому він без квітів.
Андрій сказав:
- Каріна, ну ти ж не вмираєш.
Вона обідилась і сказала, шо у неї по-іншому розставлені пріоритети. Андрій не поняв, які можуть бути пріоритети у 11 років, а вона йому так і не пояснила.
Він йшов додому і нічого не розумів. Він думав, що світ великий і загадковий, але насправді він виявився простим, як пластикова пляшка, яку він буцав ногою. Дівчатам постійно щось треба, а краще усе і одразу.
Відредаговано: 28.01.2026