Пригоди Андрія-2. Повернення легенди
Глава 7. Фінансова грамотність
Було сонце. Був Андрій. Була школа. Каріна захотіла піцу, але в селі її було нереально купити. Ігор сказав, що він сяде з батьою на машину і поїде купить, коли той прийде з роботи. Андрій не знав, що робить, він не хотів, щоб Ігор побідив, тому вихід був просити в діда, бо батя всеодно не дасть, а мамка вже отклала гроші на свинину.
Але дід Толя знову поклав всю пенсію на Bybit, і зараз не вигідно було знімати, треба почекати три дні.
Андрій поняв, що дєд шось не договарює, і по ходу, пенсія тупо приходить йому в крипті.
Час йшов, "Сільпо" було так же далеко, як і було.
На вєліку вже не поїдеш, бо був льод, а автобус ходе раз в день.
І тоді він скрутив батарею у кабінеті праці, поки фізрук із трудовіком пили в підсобці.
- Їм всеодно тепло від водки, а Каріну треба накормити! - сказав Андрій собі під ніс.
Тоді він швиденько побіг здав чермет і заробив 160 гривень. І згадав, що з тієї тисячі, що він знайшов в кущах, залишилося 780 гривень. Це означало, що він міг витратити ще 280, і залишити 500.
Тому він попросив сусіда, у якого була тачка на газу, з'їздити до міста, і дав йому 250 гривень як плату за послугу.
Піца коштувала 180 гривень, і на 10 гривень він купив ще жуйку.
День вдався, тому що вже після уроків Каріна насолоджувалася смачною їжею, а Ігорь кусав лікті.
Відредаговано: 17.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
