Було сонце. Був Андрій. Це був ранок неділі, день, в який тобі ніхто не повинен парить мозги і в принципи нарушать твій отдих. Но цього ніхто не понімав. Тошо мамка прийшла зла з сумками з базарю, а сало було без прорізі, і ще батя возмущався, що вона взяла побитих мандарин.
Андрій подумав, що можливо він одінокий вовк, а вовк не считається за мандарини, це для нього низько. Він вийшов на вулицю, повний гордості і подумав:
"Ну шо, жизнь бува несправедлива, тошо продавці мають викидувать побиті мандарини. Але нащо це робити, коли є ти, ти прийдеш і купиш їх".
Він поняв, що він не хоче буть лохом по жизні, але пока шо це важко, бо батя зажав йому нові кєди, і він скомбінував пару з тих, що не порвані, і ходе в чорному і білому.
Відредаговано: 21.12.2025