Глава 3. На старт

Було сонце. Був Андрій. Андрій і Саша сиділи на перерві у столовій, і пили чай з отих пластмасових чашок, які воняють. Саша поклав собі сигарету на вухо, а Андрій повторював домашнє завдання з історії.

- Ну і нашо воно тобі нада?! - спитав Саша.

- Як нащо? Щоб отримати хорошу оцінку, і потім влаштуватися на хорошу роботу, - відповів Андрій.

- А мені не нада нічо вчить, у мене батя - стоматолог, і він сказав, що купе мені хорошу машину.

Андрій прийшов додому і спитав у баті:

- А у мене буде крута машина, коли я виросту?

- Ні, не буде! Тошо якщо ми не жили багато, то нічого і починати! - батя на декілька секунд відірвався від паяльніка, яким паяв каструлю.

Хмари згустилися, і Андрій цілу годину дивився у вікно, думаючи про життя. Йому не подобався той факт, що комусь треба трудитися, а комусь - просто родиться.

Тому він на цій ноті, повній відчаю, пішов в сарай, знайшов там величезний соняшник, вибив з нього відро насіння і продав на базарі за 50 гривень за стакан. День дуже вдався, це його вклад в щасліве життя.

Тоді він прийшов в школу з пачкой грошей і повісив собі брутальний цепок на джинси (отламав кусок з тузікового ошийника).

Саша сидів і грав в тєлефон, а потім підвів очі і спитав:

- Звідки у тебе гроші?

- Люди завжди пльохали і будуть пльохать! І тепер треба бути відповідальним за їх щастя! - гордо сказав Андрій.

- Ти зажди б дивним, чувак! - сухо кинув Саша і побіг за вугол курить.