Розділ 1. Алекс та Денис — зустріч братів

Алекс

Добре ж ми посиділи вчора в ресторані. Це спілкування припало всім нам до душі. Згадали наше земне життя, порівняли його з нашим сьогоденням. У результаті виявилося, що якість життя в Імперії не йде ні в яке порівняння із земним. Ми не порівнювали свої статки — про це навіть не могло бути й мови. Ми порівнювали свої реальні можливості, які стали захмарними порівняно з нашим минулим.

І от що цікаво: повернутися на Землю назавжди мої друзі вже не мають жодного бажання. З моєї точки зору, це дуже добре, бо відтепер я можу на них реально розраховувати.

А взагалі ми добре вчора розслабилися, а якщо точніше — гарно відірвалися. Останнім часом такою тісною компанією ми зустрічалися не так уже й часто, як того хотілося б. Але цей рік, протягом якого повинні закінчитися всі процеси розконсервації Імперії, змушує мене і мою невелику, поки що, команду перебувати ніби в режимі очікування.

А поки що, ми не маємо жодної можливості навіть  планувати чи  щось робити в плані відновлення Імперії, до тих пір поки не завершиться цей процес. Залишалося пів року до закінчення цього процесу, і тільки тоді ми зможемо зрозуміти, що дісталося нам у спадок. Хоча те, що я вже бачу, додає мені все більше й більше оптимізму та ентузіазму у вирішенні тієї складної задачі — відновлення Імперії.

До речі, ці процеси відновлення, хоч і не в такому великому масштабі, як на столичній планеті Алерія-Прайм, відбуваються й в усіх інших сонячних системах Імперії.

Але щось останнім часом мене почала турбувати інтуїція щодо тих подій, які вже відбуваються і в моїй рідній сонячній системі. Я відчуваю, що відновлення вже відбувається й там. А буде воно в рази складнішим, ніж на інших дев'яти сонячних системах Імперії.

Вся проблема полягала в тому, що сьома, із всіх десяти сонячних систем імперії, тобто моя сонячна система, була самою бунтівною і найскладнішою, за що й була покарана. Вирок виніс Імперський суд.

◦ Вирок Древніх: Сонячна система була піддана «Великому Смиренню».

1. Фаетон (лідер бунту). Планету в стані стазису було повністю переміщено у просторову кишеню (паралельний вимір). На місці планети створили штучний Пояс астероїдів як нагадування іншим сонячним системам, що буває з бунтарями.

2. Марс (арсенал). Планета-зброярня була «приспана». Атмосферу розрідили, населення загнали в стазис під землю.

3. Земля (колиска Імперії). Населення «обнулили» до рівня первісного ладу, позбавивши пам'яті та технологій, у надії виростити нову, як на їхню думку, більш слухняну цивілізацію. «Обнулення» відбулося за рахунок штучного всесвітнього потопу на планеті.

От тільки я не розумію, чому бунтував Фаетон, а найтяжчу кару взяла на себе Земля.

Розберемося ми з цим питанням обов'язково, а зараз необхідна консультація з найстарішою та наймудрішою жінкою. Так, так — звичайно ж, це Єва. Хоча вона й виглядає як моя ровесниця, але має вікову пам'ять про Імперію та про всі події, що тоді відбувалися.

Зараз запрошу її до себе та хоча б трохи обговорю це питання, бо та інтуїція і відчуття тривоги не дадуть мені спокійно провести день. Тим паче мене чекають у камінному залі на сніданок моя люба Ліанна та друзі.

Єва

Ох і добре ми вчора відпочили. Навіть і я разів десять, як пра пра  прабабуся, влилася в цей молодіжний колектив. Мабуть, усе-таки це молоде тіло своєрідно впливає на мене, на мою поведінку.

Я вже не така «зануда», якою була спочатку після вселення в людське тіло. Постійно намагалася повчати молодь, як правильно жити. Але я вже почала змінюватися, і мені навіть подобається мій новий стан.

Я починаю згадувати себе колишню, коли була ще молодою. І ще, мабуть, моя вагітність теж має відповідний вплив на мене, адже в цьому молодому тілі почали грати якісь нові гормони. І це мені теж подобається.

На моєму обличчі розпливлася задоволена посмішка.

Раптом пролунав сигнал виклику від Імператора Алекса, який миттю змінив мій благодушний настрій на діловий. Він терміново запрошував мене до свого робочого кабінету.

Як тільки я отримала людську сутність, то відразу змінила своє ставлення до Алекса. Від звичайного товариського, як колись, — до поштивого, як до імператора.

І це я зробила правильно, бо так необхідно. Але в приватних бесідах ми спілкуємося, як і колись, вільно і без чинопочитання. У таких бесідах я можу, та й роблю це, зауваження, навчаю уму-розуму і таке інше.

До речі, Алекс сприймає це як належне.

Щось, мабуть, відбулося, якщо Алекс кличе мене до кабінету, адже через пів години ми повинні зібратися в його апартаментах біля каміна, разом поснідати та підбити підсумки вчорашньої теплої зустрічі. Бо вчора було сказано багато, навіть дуже багато, і то не була порожня балаканина компанії напідпитку. Тому сьогодні має бути продовження тієї зустрічі. Але чому ж усе-таки Алекс викликав мене на термінову та приватну розмову?

До його кабінету я маю право телепортуватися вільно, без обмежень, а отже, ще одна мить — і я вже знаходжуся в імператорському кабінеті. Підійшовши ближче, обійняла та поцілувала його так, як бабуся обіймає свого онука. Алекс уже нормально сприймає це і більше не дратується. А я не можу відмовити собі в цьому задоволенні, адже він дійсно як мій онук. А ще він мій рятівник. Тому я вважаю себе винною перед ним до кінця свого життя.

— Алексе, що сталося? — запитала я.