Розділ 19

Ранок був напрочуд гарним, приємний краєвид за вікном радував око, а ще більше приносило задоволення відчуття тіла коханої красуні, яка лежала поруч тісно притиснувшись до мене. Я намагався було піднятися, але вона міцно тримала мої руки, не даючи навіть поворухнутися, потім я почув шепіт: — Алексе, не спіши вставати, побудь ще трохи зі мною. І, обійнявши мене, вона торкнулася своїми м’якими губами моєї шиї, а потім добралася й до моїх губ і прошепотіла на вухо: — Лікарка казала мені, що нам ще можна кохатися, але вже обережно. — Тоді я йду до тебе, моя кралечко, — промовив я до Ліанни. — Ми так мало останнім часом приділяємо один одному уваги. Наші губи зійшлися в довгому чуттєвому поцілунку, а наша свідомість перемкнулася на зовсім інший чуттєвий рівень.

І от я знову відкриваю очі і бачу обличчя Ліанни, яке нависло над моїм, я бачу її посмішку, я відчуваю м’які подушечки її пальчиків, які обстежують моє обличчя. — Ну і сонько ж ти у мене, — промовила та й поцілувала мене прямо в ніс і засміялася. — Алексе, поки ти ще не зайнявся державними справами, давай вирішимо одну життєву справу, дуже важливу справу для однієї дуже гарної людини.

Я здивовано глянув на Ліанну. — Ану давай з цього місця більш детальніше, — запитав я у коханої. — Що це за справа така, що її потрібно вирішувати на рівні імператора? — І я посміхнувся до коханої. Ліанна відповіла запитанням до мене: — Алексе, ти забув про Єву, про її стан і про те, що вона одинока? І тут до мене дійшло: так, я ж колись говорив їй про те, що існує рідний батько її майбутньої дитини, та й про те, що вона все ж таки без його згоди зайняла тіло його загиблої дружини. Тоді Єва сказала, що подумає про це все, але дитину все одно нікому не віддасть. Я не став з нею сперечатися, але дав їй час на роздуми. А потім трохи надавив на її психіку, сказавши: «Єво, ти просто подумай, все одно батько дитини колись та все одно взнає, що відбулося, особливо коли він побачить тебе та взнає обличчя своєї дружини, і що тоді буде. Звичайно, що я зможу його відправити в якусь іншу імперію і ви практично ніколи не зустрінетеся, але ти ж будеш знати, що в твоєї дитини десь є батько і ти відібрала його у твоєї дитини». Вона тоді якось сумно посміхнулася та й пішла, і ми більше не поверталися до цієї теми.

Але я попрохав, щоб Кея, наш ШІ — головний лікар медичної клініки, поки що притримала цього чоловіка в стазисі. А отже, схоже на те, що наша «залізна леді» пом’якшала, та й, дивлячись на щасливих Соул та Ліанну, які мають чоловіків, а отже, і їхню підтримку, почала, як то кажуть у нас, «вмикати мізки». Я не звинувачую її ні в чому, адже ті триста років її самотнього життя в старій імперії наклали на неї відповідний відбиток. Мабуть, прийшов час обговорити цю надважливу для неї тему. — Ліанно, запроси Єву у наш припалацовий парк, ми будемо через годину чекати її на центральній алеї парку.

Через годину ми вже вийшли в парк і побачили, що Єва вже чекає на нас. Я побачив, що вона була дещо знервована, а отже, вона знає, про що буде розмова. — Ліанно, сонце моє, прошу не заважати мені при розмові, бо тоді у неї складеться враження, що ми намагаємося її мовби вмовляти. — Я тебе добре розумію, Алексе, — відповіла Ліанна. Підійшовши до лавки, на якій сиділа Єва, ми сіли по обидва боки від неї. — Привіт, подруго, — привітався я, — чого така сумна? — Алексе, — я багато думала про нашу останню розмову щодо дитини та мого і її майбутнього, — і я не знайшла жодної причини, щоб з тобою не згодитися, ти правий в усьому. Але саме найболючіше засіли в моїх мізках твої слова — те, що я не маю морального права лишати майбутню дитину батька при її живому батьку. Давай спробуємо вирішити це питання? — чи то сказала, чи то запитала Єва. — Єво, ти просто молодчинка, — відповів я, — що прийняла правильне рішення і не відклала його в довгу шухляду. Але є одна проблема, необхідно буде поговорити з батьком дитини та роз’яснити йому, що насправді сталося з його дружиною. Кея вже витягла його зі стазис-капсули, даємо йому цілу добу, щоб прийшов до тями, а тоді я сам поговорю з ним.

— А тепер, дівчатка мої, у нас сьогодні день «святого лінтяя», тобто день вимушеного відпочинку. Ми було збиралися знову продовжувати обстеження палацу, але отримали попередження від Галактичної Ради, щоб ми притримали своїх «коней», і, я б сказав, заборонили без їхнього дозволу продовжувати обстеження палацу. У Єви аж очі стали круглі від здивування. — А це що ж таке? Хто це такий сміливець чи самогубець, що наважується наказувати імператору, що йому робити в своїй же імперії? Я підніс палець до своїх губ, вказуючи їм промовчати, а сам продовжив говорити: — Так, це ж вимога Галактичної Ради. Потім, перейшовши на ментальне спілкування, повідомив: — Спокійно, селяни, земля буде наша, — і засміявся. Вони, звичайно ж, нічого не зрозуміли — які селяни, яка земля, — але, побачивши моє веселе обличчя, почали свої жіночі розмови. Я використав цей тайм-аут для спілкування з ШІ Стенлі, звичайно що на ментальному рівні. — Привіт, друже Стенлі, як там наші справи зі щурами на борту Імперії? — О, Алексе, — відповів Стенлі, — ти якраз вчасно. Слухай мене уважно, спочатку я вирішив взятися за слабку ланку, тобто твого Коменданта палацу, і він виявився не такою вже й слабкою ланкою. Я сам би й нічого не зробив, але ми всі десять «місць сили» Імперії об’єдналися в одну потужну силу і досить-таки швидко вправили йому мізки, та ще й вивели аферу, так би мовити, на «чисту воду». Чому я сказав аферу? А тому, що ніхто нових ШІ для керування палацом не встановлював. Це є той же старий ШІ, який керував цим палацом від самого початку його створення, просто деякі «умільці» на 70 відсотків перекрили йому доступ до його ж пам’яті. Ми доступ відновили, але видалили майже два десятки різних багів, якими він був нашпигований за останні тисячі років. Тому він зараз самий справжній комендант свого палацу, без різних там шкідливих звичок чи завдань. Але ми виявили, що над ним попрацював той же хакер, що й зламував захист імперії тисячу років тому. Я не хочу сказати, що це зробила людина чи інший якийсь розумний, що прожив пару тисяч років, але сам цей факт повинен насторожити нас. До речі, ми всі баги твого коменданта залишили, але ми їх зробили безпечними. Вони будуть продовжувати спілкуватися зі своїми господарями в тому розрізі, щоб показати, що вони є і вони працездатні, але шпигувати, а ще гірше, приймати небезпечні рішення вони більше не зможуть.