Розділ 15 — Кінець династії «Ягуара» (частина 1)

Алекс

Вся моя команда стоїть перед захисним куполом, спостерігаючи за застиглою в часі картиною — чарівні сади, квіти, доріжки і жодного руху на території палацу. Я теж був зачарований тою красою, але різко відсторонився від того видіння — прийшов час діяти. І раптом мені прийшла думка: не можна просто так знімати захист, скоріше за все, там можуть бути пастки, які будуть активовані відразу після зняття захисного куполу.

— Арене, підійди, будь ласка, до мене. Маю до тебе кілька питань, — звернувся я до нього.   — Як ти думаєш, що на нас буде чекати за тим  куполом, якщо ми його просто візьмемо та й вимкнемо? — Я думаю, — почав говорити Арен, — перед тим як відімкнути зовнішній захист, необхідно продумати всі варіанти пасток, які спрацюють перед непроханими гостями. Але буде ще одна неприємна несподіванка для нас — це головний ШІ палацу. Як тільки ми знімемо захист, то за пару хвилин буде активований цей ШІ, який відразу, зі стовідсотковою вірогідністю, за кілька хвилин перетворить цей чарівний палац на неприступну та найнебезпечнішу фортецю. Тому, Алексе, нам реально необхідна допомога фахівців Галактичної Ради. Головна небезпека криється в тому ШІ, у нас буде всього дві хвилини, щоб підкорити його. Так-так — підкорити, а не знищити. Знищивши ШІ, ми запустимо протокол самознищення. А що тоді відбудеться, я не знаю, але є два варіанти: перший — буде знищено весь палац разом з островом, другий — буде знищена вся планета, і це цілком реальна загроза.

І тут мене охопив реальний страх. Не за своє життя — за життя своїх рідних та друзів. Потім мене поступово відпустило, і я почав приймати радикальні рішення. Про загрозу знищення планети я не став повідомляти нікому, посіяти паніку — це могло бути найгіршим у даній ситуації. Я звернувся до свого нового помічника: — Арене, ти зі мною? — запитав я. — Так, — відповів він, навіть не задумуючись над відповіддю ні на мить. — Тоді починаємо діяти, але спочатку я хочу відправити всю свою команду в безпечне місце. Арен схвально кивнув, підтримуючи моє рішення. — Можливо, і ти з ними теж відправишся? — тихо прошепотів я йому на вухо. — Ні, Алексе, я з тобою, — відповів Арен.

— Прошу всіх до уваги! — звернувся я до своєї команди. — Мені терміново потрібна ваша допомога. Поки Галактична Рада приймає рішення щодо дезактивації цього палацу, ви всі негайно відправляєтесь в зоряну систему Веларіс, на столичну планету Вела. На ту планету, на яку ми відправили тисячі військових з цього острова. Вам даю добу, щоб виконати детальну перевірку, в якому стані знаходяться ті військові, та, можливо, й допомогти уряду планети. Старшою призначаю Єву, всі її рішення вважайте рівноцінними моїм. Я вам вже давав різні доручення щодо тих людей, так що через добу збираємося в головному центрі керування імперії. Не давши нікому й слова сказати, я їх швидко, буквально заштовхав у портал і відразу заблокував всі портали зоряної системи Алерія. Через хвилину прийшло повідомлення від Єви: — Алексе, я все зрозуміла. Що, дійсно так небезпечно, що ти навіть заблокував портальні переміщення? — Єво, небезпека є, можливо, і не така вже серйозна, але я не маю ніякого ані  права, ні бажання ризикувати вашими життями. Так що, будь ласка, підтримуй спокій у нашій команді і вір мені — все буде добре. І я відімкнув зв’язок.

— Коріне, — звернувся я до свого ШІ-помічника Архітектора, — як там наші справи щодо цього палацу та його ШІ? — Алексе, — відповів мені Корін, — я вже отримав відповідь від фахівців. Стан, у якому ми знаходимося, в рази небезпечніший, ніж ми маємо про це уяву. Цей ШІ, який стоїть нам на заваді, дуже древній, а з урахуванням цієї тисячі років, коли він теж був заморожений, він став ще більш відсталим від сучасних технологій. Але це не робить його менш небезпечним, і недооцінювати цього якраз і не можна. Наші галактичні фахівці прийняли єдине правильне рішення — підкорити його тобі, як дійсному імператору. Для цього вирішили використати того «жучка», яким був збитий захист імперії. Але йому для цього буде потрібно не менше трьох хвилин. Щоб виграти для нас ту критичну хвилину, сучасні технології можуть на деякий час зменшити швидкодію цього ШІ, уповільнивши доступ до периферійного обладнання. Зменшувати швидкість самого процесора ми не можемо з тієї причини, щоб не зменшити швидкість впровадження цього вірусу в операційну систему. Потім, коли ШІ відгукнеться до тебе, ми швидко перепрошиємо його «мізки», щоб він назавжди забув свого колишнього господаря. І тільки потім можна буде з ним нормально спілкуватися.

— Чекай, Коріне, а можливо, взагалі не потрібно чіпати цей палац? Стояв тисячу років в замороженому стані, нехай ще стільки постоїть? — Ні, Алексе, це вже не працює, адже ми зачепили цей палац, тому через якийсь час все одно спрацює їхня система безпеки. І виникне велика ймовірність того, що протокол самознищення все одно спрацює. — Зрозумів, — відповів я. — Тоді або пан, або пропав, починаємо.

— Гей, дівчинко, ключнице, де ти сховалася? Відзовись, будь ласка, — звернувся я до ШІ, яку мені підпорядкували як універсальний ключ від замків цього палацу. — Я слухаю вас, — відповіла чи то відповів ШІ. — По моїй команді ти знімаєш перший, верхній шар захисту, але спершу ти встанови собі директиву: мої команди — найголовніші. Будь-які інші команди, які тобі можуть надходити, спочатку перевіряються мною, а потім я, і тільки я, вирішую, виконувати їх чи ні. Але ти повинна мені транслювати всі повідомлення, які будуть надходити тобі. Через якусь мить ШІ «ключниця» доповіла: — Всі ваші команди, імператоре Алексе, мають найвищий пріоритет. — От і добре, — відповів я і дав команду всім ШІ, які чекали її від мене: це і Корін, і Стенлі, і, звичайно ж, моя «ключниця».

— Всім приготуватися! Починаю відлік від п’яти до нуля: п’ять, чотири, три, два, один — нуль! Відразу щез захисний купол, і гарячий вітер увірвався на територію палацу. Зашелестіло листя фруктових дерев у садах, і відразу з’явилися птахи та комахи, які зайнялися своїми буденними справами. Арен стояв біля мене та помітно хвилювався, не відводячи свого погляду від годинника, який невблаганно відміряв час. Пройшла перша хвилина, а ось і друга добігає кінця. Здається, напруга досягла найвищого піку, але час впевнено побіг до третьої хвилини. Цю третю хвилину безпечного існування мало би забезпечити зменшення швидкості обміну даних з переферійними прристроями. Залишилося з десяток секунд до того моменту, коли стрілка годинника буде вести відлік вже четвертої, критичної хвилини. Секунди біжать, але нічого не відбувається. Схоже, що ШІ не підкорився. Я прикрив очі, чекаючи чи то вибуху, чи ще чогось не менш небезпечного... але переді мною з’явилося голографічне зображення дуже старої людини. — Вітаю Вас, Імператоре Алексе, на території цього ввіреного мені палацу.