Розділ 13 - Острів та палац Династії «Ягуар»

Арен — керівник служби безпеки династії «Ягуар»

Прокидався я кілька разів, тяжко і болісно. Після кожного разу, відійшовши від сну, щоразу збирав до купи свою свідомість, свою пам’ять. В тому, що я лежу в медичній капсулі, я був впевнений, але хто я — пам’ять уперто мовчала. Ще трохи полежав без руху, раптом відчув, як ковпак медичної капсули відкрився. Ще трохи полежав, потім поворушив руками, ногами, але, як тільки спробував було сісти, раптом чорна пелена знову накрила мене. Здалося, що мов по голові хтось пройшовся електричним розрядом. І от знову відкриваю очі, я все ще лежу у медичній капсулі, але вже мій стан був у рази кращий. Голова більше не боліла, відчувалася легкість у всьому тілі, я напружив свою пам’ять, і, о чудо, я пам’ятав все.

Я — керівник Служби Безпеки Династії «Ягуара», ахау Арен, і в цій династії я займаю одне з головних керівних місць. Голова роду мав велику надію, що я з честю виконаю його надважливе завдання. А ще я знаю, що Голова роду намагається повернути собі корону імперії, і для втілення цієї ідеї мені належала одна із важливих ролей. Мені була невідома вся суть цієї операції, але ту частину операції, яку належало виконати мені, я знав як «отче наш».

Спочатку Голова роду придбав одну стазис-секцію на десять тисяч людей. Це були секції з космічного вантажника, який перевозив переселенців, а точніше колонізаторів, в інші сонячні системи. Такий вантажник перевозив у своїх трюмах до десяти таких секцій. Кожна така секція була обладнана десятирівневими масивними стелажами, на яких були закріплені ці десять тисяч ідентичних стазис-капсул. Придбавши таку секцію, Голова роду вирішив надійно заховати її, розмістивши глибоко під водою в одній із підводних печер. Вхід до цієї секції був майстерно замаскований по спеціальній технології та знаходився в одній із наземних печер.

Також мені було відомо, що було зібране приватне військо з шести тисяч найманців. Голова роду обманним шляхом примусив тих найманців зайняти капсули, пообіцявши їм великі гроші та те, що через п’ять років їх розбудять. Що ще він обіцяв найманцям, я не знаю, але всі вони добровільно лягали в капсули. Потім кілька великих печер на острові були перетворені в склади, які теж знаходилися під стазисом. Недалеко від складів, в окремій печері, були змонтовані та закріплені біля двох десятків спеціальних медичних капсул з вбудованими стазис-генераторами. Це були складні стазис-капсули для знаті та вищих чинів. Мені та моїм офіцерам було наказано в добровільно-примусовому порядку теж зайняти ці капсули. При виході зі стазису я мав би отримати спеціальні інструкції, як діяти в подальшому.

І от я, вже одягнений в свою форму керівника безпеки династії, спостерігаю, як вдягаються і мої підлеглі офіцери. Це були п’ятнадцять молодших офіцерів та три старших. Раптом прозвучала команда, і всі молодші офіцери переді мною вишикувались в шеренгу, чекаючи від мене вказівок. — Всім вільно, — наказав я. — Молодшим офіцерам увімкнути та перевірити зв’язок зі своїми командирами. Потім відбути до казарм та проконтролювати процес виходу зі сну своїх підлеглих. Старших офіцерів прошу до мого тимчасового кабінету на нараду.

Як тільки закінчилася перевірка зв’язку між командирами, я повідомив старшим командирам про необхідність налагодити побут у військових частинах. Та організувати повну зайнятість всіх військових різними справами. Що нам далі робити, я ще не знаю, бо чекав додаткові інструкції, які я мав би отримати.

Острів наш досить-таки великий, але шість тисяч людей — це дуже багато для цього острова, тому надважливо підтримувати серед військових досить-таки жорстку дисципліну. Хоча, чесно кажучи, я навіть не знаю, як можна підтримувати дисципліну серед найманців. Взагалі Голова роду вказав, що наша головна задача — виконання бойових дій на материку. Для цього будуть працювати десятки портальних майданчиків, через які ми швидко переправимося до місць бойових дій. Ви, старші офіцери, маєте доступ до всіх складів, підкреслюю — тільки ви. Тому прошу провести швидку ревізію, що знаходиться в тих складах, а я тим часом відправляюся в палац династії «Ягуара».

Вийшовши на відкритий простір, я не відразу впізнав острів, він досить-таки сильно відрізнявся від того, яким я його пам’ятав. Повернувшись в напрямку до палацу, я побачив його, але він був закритий якимось куполом. Щось мені стало досить-таки тривожно, я завжди довіряв своїй інтуїції, яка ніколи мене не підводила. Але ж все одно необхідно було йти до палацу — і я рушив до нього. Підійшовши ближче до купола, мені вдалося розгледіти, що там, за куполом, був зовсім інший пейзаж: зелені сади, квіти та трава сильно відрізнялися від пейзажу на острові. Вся територія острова була схожа на пустелю, де-не-де виднілися якісь куці кущі та невеличкі острівки жовто-зеленої трави. Що ж могло відбутися таке, що за якихось п’ять років так змінилося навколишнє середовище?

Постоявши ще трохи біля куполу, я навіть не ризикнув простягнути руку, щоб торкнутися його. Пройшовши кілька сотень метрів вздовж куполу, я звернув увагу, що під куполом не було жодного руху, листя на деревах було нерухоме, пташок не було, від слова зовсім. Раптом почув за спиною якийсь шум, озирнувшись, побачив, як сотні людей, одягнених хто в чому, почали виходити з печер. Острів невпинно починав заповнюватися людьми, настрій яких був досить-таки мирний. Вони теж не впізнавали цей острів, на якому не було ні дерев, під якими раніше можна було сховатися від спеки, ні м’якої травички, на якій можна було посидіти чи полежати. Замість того райського куточку, який вони бачили раніше, — була лише пустеля.