Розділ 11 Нова знахідка - знову Левіафан

Алекс

— Гей, народ, слухаємо та виконуємо мій наказ, — звернувся я до екіпажу та гостей Левіафану. — Всі вагітні жінки, які є на борту цього зорельоту, негайно повертаються до Імператорського палацу — і це навіть не обговорюється. Ліанно, Єво, Соул, негайно порталом переходьте до головного центру керування імперією, займайте свої робочі місця і щоб ви віртуально були присутні біля нас на зорельоті. Так як ви місцеві жителі, то цілком ймовірно, що допоможете нам порадою, ситуація складається досить таки непередбачуваною та незрозумілою.

Вікторіє, Крістіно, а як у вас справи? Можливо, і вам теж необхідно приєднатися до дівчат. — Та ні, Алексе, — відповіла Крістіна, — ми ще не вагітні, але працюємо над цим питанням, — і засміялася.

За кілька хвилин перед нами вже світилися три голографічні фігури, це були зображення Єви, Соул та Ліанни. — Так, дівчатка, перепрошую, вже жіночки — вам завдання, негайно знайдіть все про Династію «Ягуара», починаючи з часів, коли їхня династія керувала Імперією. Мене цікавить інформація про їхній палац, як вони керували імперією та й взагалі, хто вони такі були. Бо щось там у них не все в порядку, а точніше — то копайте під них компромат. Мені необхідно знати про них все.

— Андрію, Крістіно, наскільки добре ви вмієте керувати Левіафаном та користуватися всіма його можливостями? — Алексе, — відповів Андрій, — теорію ми знаємо добре, а от практичних навичків майже немає. — Я розумію вас, це й моє упущення, тому запросіть до нас головного конструктора та розробника проекту «Левіафан». Побачивши їхні здивовані обличчя, я повідомив, що це ШІ першої космічної станції Стенлі. — Як же я раніше не здогадалася, що Стенлі не простий ШІ, адже все вказувало на його унікальну спеціальність, — сказала Крістіна. За мить перед нами з’явилася голографічна фігура Стенлі. — Всім привіт, отже, приступаємо до роботи, — сказав Стенлі. — Я вже в курсі всіх справ, тому вперед... Андрію, Крістіно та Алексе — запрошую вас на капітанський місток та займайте свої місця. Я здивовано глянув на Стенлі: — А яке в мене може бути місце на капітанському містку Левіафана? — Як це яке? — відповів питанням на питання Стенлі. — Саме головне, Алексе.

Андрію, Крістіно, продовжив Стенлі — ви що, теж не знаєте, що у Левіафана є спеціальне, імператорське місце на капітанському містку? — Ні, не знаємо, — розгублено відповіла Крістіна. Стенлі, посміхнувшись, продовжив: — Та ви й не могли знати, а от Алекс повинен бути, як-то кажуть, в курсі справ, адже цей Левіафан створювався як персональний транспортний засіб імператора. Тепер і мені вже стало соромно за таку свою необізнаність. — Ну і чого носи повішали, мерщій всі до роботи. — Алексе, послухай мене, — звернувся до мене Стенлі, — як це не прикро, але я мало чим допоможу вам на цьому зорельоті. Бо головний пріоритет в керуванні цим Левіафаном має тільки імператор, тобто ти, Алекс. Поки цей зореліт був у стадії виготовлення, я, як генеральний конструктор, мав повний доступ до всіх його функцій. Але як тільки Левіафан було передано у користування імператору, то мені залишили можливість консультувати та допомагати вам, чим я зараз і займаюся, — продовжив свою промову Стенлі.

І тут мені стало все зрозуміло. "Вік живи — вік вчись, але все одно помреш дурнем", — ошелешено промовив я про себе. Потім активував свій ментальний зір і побачив те, що й мав побачити раніше. Навколо все було заплетено ментальними енергетичними силовими лініями та полями, побачив також і крісло імператора з додатковими пультами керування. Ще мить, і я вже точно знав, що я маю робити. Підійшовши до крісла та сівши у нього, відчув, як мій розум злегка мовби затуманився, а потім я відчув себе кимось могутнім, і перед моїми очима виник надпис: "Злиття з Левіафаном виконано успішно".

Тепер ми були єдиним організмом, тільки подумав, щоб піднятися у найвищі шари атмосфери, як вже я був там. Хто я, мовби і людина, але ж ні, у мене стільки різних сенсорів, я можу бачити абсолютно все, вибирай тільки відповідні фільтри.

Щось знову у голові відбулося якесь незрозуміле помутніння, здається, тільки на секунду, і я почув, як хтось такий велетенський мовби полегшено зітхнув. Потім я почув спокійний чоловічий голос, який привітався зі мною: — Вітаю тебе, Імператоре Алексе. Як довго я чекав на таке злиття. І, мовби випереджуючи моє можливе запитання, він повідомив: — Алексе, ти єдиний імператор, який зумів це зробити.

Я вже прийшов в норму, і, мовби нічого такого не відбулося, спокійно запитав: — А ти маєш своє ім’я? — Ні, не маю, — відповів він, — але ти можеш мені його дати. — От і добре, нехай ти будеш просто Леві, і швидко промовляється, і звучить непогано. — Я згоден, Алексе, — відповів Леві і продовжив: — Алексе, після нашого злиття у мене увімкнулася матриця особистості, так що не дивуйся на ті зміни, які будуть з’являтися у моїй поведінці. Діб через десять все прийде в норму, і тоді ти зможеш налаштувати мій інтерфейс, змінити мій голос, характер та стиль спілкування. А тепер, Алексе, необхідно розірвати зв’язок, бо твій розум ще не звик до такого злиття. І ти сам поки що не зможеш розірвати зв’язок. Ще разів зо три я ще буду контролювати тебе і роз’єднувати нас, але ти повинен навчитись контролювати себе в стані злиття і не розчинятися повністю в мені. Було б добре, якби ти мав якийсь якір, за який ти міг би зачепитись, щоб повернути себе додому. — Леві, в мене є такий якір, це... ??? І я застиг, я не зміг пригадати ім’я людини, яка була дорога для мене.

Я прийшов до тями і, оглянувшись, побачив стривожені погляди Андрія та Крістіни. — Алексе, що з тобою сталося? Ти півгодини був десь, але не з нами, та не реагував на нас. Я мовчав, а потім промовив: — Ліанна. — Що Ліанна? — схвильовано перепитала Крістіна. — Якір, це мій якір, — відповів я.

— Алексе, — звернувся до мене Стенлі, — невже відбулося злиття? Це неймовірно, жоден з попередніх імператорів не міг зливатися із зорельотом. Алексе, тепер Левіафан повністю під твоєю владою, під твоїм керуванням.