Розділ п'ятий

Зранку Аліса повідомила, що після вчорашнього стресу необхідно відпочити і пішла на релаксуючі процедури у спа-салон. Юна не любила спа, тому спочатку знайшла собі заняття на декілька годин і вже відпочивала у себе в каюті, коли з дрімоти її висмикнув телефонний дзвінок:

- Юнчику! - Алісин голос лунав дзінко і весело. - Через п’ятнадцять хвилин нас чекає служба безпеки корабля, де ти там є?

- Я в себе в каюті.

- Супер! Я теж у себе. Біжимо?

Через десять хвилин подруги сиділи у комфортних кріслах навпроти огрядного літнього чоловіка, котрий виявився головою служби безпеки лайнера. Незважаючи на значну вагу, котра мала заважати швидко пересуватися, обличчя чоловіка виглядало живим та експресивним, а очі світилися розумом.

- Пане Кох, дякую, що знайшли для нас час, - почала Аліса і Юна подивилася на неї з докором, бо вважала, що їх викликали для інтерв’ю.

- Капітан Рейнольдс попросив зробити йому послугу та відповісти на ваші запитання, а я поважаю свого капітана.

- Я також передам подяку капітанові, - Аліса безневинно посміхнулася, наче й не використовувала сімейні зв’язки через власну примху.

- Мене запевнили, що наша розмова буде конфіденційною і ви не будете розголошувати інформацію, котру я вам надам.

- Звичайно, я обіцяю дотримуватися конфіденційності, - сказала Аліса.

Чоловік подивився на Юну і та мусила погодитися:

- Я теж обіцяю.

- Отож, - почав пан Кох жваво, відкриваючи теку з паперами, що лежала перед ним. - Вас цікавлять обставини смерті нашої пасажирки, Катріни Борро. Попередній висновок служби безпеки: смерть внаслідок нещасного випадку. Попередня причина смерті: гіпотермія, рана на голові не була смертельною. Розтин та токсикологія будуть проведені судмедекспертом Аргентини. Час смерті: потерпілу востаннє бачили живою за два дні до виявлення тіла…

- Тобто ви не можете точно встановити час смерті? - перебила чоловіка Юна.

- Корабельний лікар не має достатньо досвіду у кримінальних справах, а також у справах про гіпотермію. Судмедексперт надасть свою думку з цього питання. Але через низьку температуру у морозильній кімнаті точно визначити час смерті навряд вдасться.

- Ви спираєтеся на свідків? - запитала Юна.

- Так, безліч свідків бачили пані Борро у четвертий і п’ятий день круїзу, ніхто не бачив її пізніше.

- А чому її почали шукати? - втрутилася в розмову Аліса.

Пан Кох поглянув на дівчину і зітхнув:

- До нас звернувся батько пані Борро і повідомив, що чоловік його доньки розповів про сварку з дружиною і про те, що поїхав додому без неї. Батько намагався зв’язатися з дочкою, але не зумів додзвонитися, тому попросив нас знайти її.

- Тобто все почалося з її чоловіка, - сказала Аліса. - А на якій підставі ви класифікуєте смерть пані Борро як нещасний випадок?

- На підставі того, що у нас немає доказів протилежного. Наше розслідування не знайшло доказів, що пані Борро була не одна у момент смерті або що вона сварилася з кимось окрім свого чоловіка. Ну а чоловік залишив корабель і після його від’їзду її бачили живою. Камер спостереження на палубі “люкс” немає, а на кораблях трапляються і більш чудернацькі випадки, ніж пасажирка, що випадково втрапила у морозильну кімнату. Те, що вона впала, розбила голову, втратила свідомість і замерзла може бути нещасним випадком, чи не так? Ми вживемо заходів, щоб подібне не повторилося.

- Вам цікаво, що я думаю з приводу цієї справи? - мовила Аліса нетерпляче.

На обличчі пана Коха було написано слово “ні”, але він ввічливо відповів:

- У вас є теорія? Розповідайте.

- Найчастіше вбивця - це один з подружжя, правильно? 

- Статистично саме так, - погодився Кох.

- Що якщо чоловік пані Борро все ще на кораблі?

- Ми маємо дані, що він зійшов на берег…

- Так, але він міг повернутися на корабель! - тріумфально промовила Аліса. - Ви знаєте, що подружжя Борро приєдналося до круїзу пізніше? Він міг використати підроблені документи і сісти на корабель на початку круїзу, потім зійти на берег у потрібному порту, повернутися і зареєструватися з дружиною вже під своїм ім’ям. А коли в той день почали шукати чоловіка, що не повернувся з порту, йому лише треба було знов перевтілитися і сказати “ось я, я насправді повернувся”. Далі все просто: він перевтілюється у своє альтерего і у потрібний момент вбиває дружину, коли всі думають, що його немає на кораблі.

Пан Кох з хвилину мовчки вивчав Алісине сяюче обличчя.

- Ми перевіримо вашу теорію…

- Це буде легко зробити, просто перевірте, хто насправді той чоловік, котрого шукали, хто мав змогу виконати такий трюк, - Аліса підморгнула Юні. - Ти б до такого додумалася?

Юна знизала плечима.

- Ми перевіримо, - повторив пан Кох і звернувся до Юни. - Можливо, у вас теж є цікава теорія?

- Наспраді є, - відповіла Юна. - Але вона може здатися вам фантастичною.

- Не соромтеся, розповідайте.

Юна дістала свій телефон і відкрила фотогалерею.

- Я переглядала свої фото і помітила, що на одній з моїх фотографій Аліси у барі на задньому плані можна розгледіти пані Борро. Ось вона тримає келих мартіні.

Пан Кох взяв у Юни телефон.

- Якщо ви подивитеся уважно, то можна розгледіти, що один з її нігтів набагато коротший за інші. Бачите? І я згадала, що коли ми з Алісою бачили пані Борро на латинській вечірці, то помітили, що в неї на пальці не було обручки з діамантом. Я звернула увагу на пальці, бо шукала обручку… так от, тоді в неї теж був один заманий ніготь.

- І що? - здивувався Кох.

- Подивіться фотографії мертвої жінки, у неї всі нігті цілі й однакові, зроблені в такому ж стилі як на фото.

Аліса зойкнула, а пан Кох не зрозумів: