Розділ четвертий

- Ці офіцери - такі грубіяни!

- Ні, вони мали рацію, Алісо.

Подруги споглядали захід сонця з однієї з горішніх палуб у компанії легкого алкоголю і обговорювали події дня.

- Вони взяли в мене відбитки і навіть не дали часу нормально витерти пальці від чорнила, так квапилися вигнати з кімнати.

- Мабуть, ти задавала занадто багато питань, - сказала Юна. - Поліція не любить, коли в її справи втручаються.

- Вони - не поліція, вони - служба безпеки корябля.

- В даному випадку вони виконують роль поліції.

- Нічого, ось ми завтра зайдемо у порт, і справу забере собі поліція Аргентини.

- Ти довіряєш поліції Аргентини більше, ніж службі безпеки американського лайнера? Аргентинцям взагалі не буде діла до цієї справи, можемо закластися, що вони спишуть все на нещасний випадок.

Аліса замислилася.

- Сьогодні в офіційному повідомленні вже сказали, що “одна гостя, бельгійка, загинула в результаті нещасного випадку”, - продовжила Юна. - Я подивилася в інтернеті: якби загибла була громадянкою США, для розслідування скоріш за все приїхав би представник ФБР. А оскільки вона громадянка Бельгії, то ФБР не буде втручатися. В цьому вирадку поліція Бельгії має право взятися за розслідування, проте “мати право” не означає “діяти”; не факт, що вони будуть летіти сюди для збирання доказів після висновку служби безпеки корабля та місцевої поліції про нещасний випадок.

- Тобто ось на цьому все?

Юна напружилася, бо знала, що це точно не все:

- Версія про нещасний випадок може бути правдою.

- Юнчику, ти дійсно так вважаєш?

- Давай поміркуємо. Могло статися так, що жінка з якоїсь причини зайшла у морозильник, перечепилася або послизнулася, впала головою у стійку металевого стелажу, розбила голову, у напівпритомному стані дісталася простору у глибині морозильника, присіла біля стіни, втратила свідомість і замерзла до смерті? Саме так вони мають обгрунтовувати свій “нещасний випадок”.

Аліса похнюпилася:

- Ми бачили, що вона вживала багато алкоголю і вела себе неадекватно. Чи могла вона упитися настільки, що пішла шукати туалет чи просто втратила орієнтацію і зайшла у морозильну кімнату? Малоймовірно…

- Але не неможливо, п’яниці і не таке виробляють.

- І щоб ніхто її не зупинив?

- Якщо вона зайшла у службове приміщення вночі, коли майже немає персоналу, то… можливо. Ти мабуть помітила сама - кухар у кафе працював у навушниках, слони могли ходити коридором і він би не почув. Тобто їй треба було всього лише прослизнути повз офіціантів.

- А офіціантів в цьому кафе небагато і вони постійно бігають на обслуговування номерів.

Подруги подивилися одна на одну.

- Ти виріш в таке поясенння? - запитала Аліса.

- Ти ж знаєш, я можу придумати багато інших пояснень, - ухилилася від відповіді Юна.

Декілька хвилин вони мовчки дивилися на океан.

- Юнчику! - раптом вигукнула Аліса так голосно, що Юна підскочила на місці.

- Що таке?

- Ми забули найголовнішу деталь!

- Яку ще деталь?

- Що трапилося з чоловіком цієї жінки, адже у смерті жінки найперше підозрюють її чоловіка!

- А, це, - посміхнулася Юна. - Поки ти приймала душ, я поговорила з нашим стюардом. Виявляється, її чоловік перервав подорож і поїхав додому на наступний день.

- Та ти що.

- Стюарди нашої палуби розводять плітки на цю тему, бо спостерігали як він збирав речі і як подружжя сварилося.

- І чому вони сварилися? - очі Аліси знов засяяли.

- За версією пліткарів чоловік звинувачував мертву жінку в тому, що вона обіцяла покинути пити, а п‘є й досі, що вона не контролює свою звичку і не хоче визнати проблему. Вона ж заявляла, що декілька коктейлів - це не проблема, він псує їй нерви, доводить до сказу і взагалі не зрозуміло нащо поїхав з нею в круїз, якщо не хоче розважатися. А він розлютився, вирішив демонстративно повернутися додому, сказавши, що нехай тепер розважається без нього.

- Ого, і вона розважалася. Ось чому вона зняла обручку!

- Можливо, - сказала Юна. - Як би там не було, він покинув корабель зранку у той день, коли ми бачили її у «Вельветі».

- Чортівня якась, - пхикнула Аліса. - Зазвичай вбивця - чоловік, а тут він як раз поза підозрою.

- Так, - повільно повторила Юна, - чоловік поза підозрою.

- Про що ти думаєш?

- Не переймайся, просто подумалося, як зручно, що чоловік передчасно перервав круїз і не міг мати нічого спільного з її смертю у морозильнику.

Скільки б Аліса допитливо не вдивлялася в обличчя подруги, та не пояснила свою тезу. Нарешті їй набридло мовчати:

- Давай поміркуємо. Якщо це не нещасний випадок, а вбивство, то які питання постають?

- Хто вбивця, яке знаряддя вбивства, де сталося вбивство? - спробувала Юна пожартувати відсилкою до відомої настільної детективної гри.

- Мені не до жартів, адже помер не вигаданий містер Бодді, а дуже реальна жінка. Зфокусуйся, Юнчику, і давай подумаємо.

- Ну добре, добре. Які питання постають?

- По-перше, - Аліса напружилися і на її лобі з‘явилися зморшки. - Якщо це вбивство, то навіщо все так ускладнювати? Можна було б просто викинути тіло в океан і...

- І кінці у воду, - закінчила фразу Юна. - Ти це вже казала.

- Дійсно, казала. В океані тіло б ніколи не знайшли.

- З фінансової точки зору відсутність тіла - велика морока. Якщо хочеш скоріше отримати спадок чи страхове відшкодування, то чекати поки безвісти зниклого визнають мертвим може бути задовго.

- Так, гроші - класичний мотив. Скоріш за все чоловік отримає у спадок її майно!

- Є такий шанс, - погодилася Юна. - Або ж, наприклад, вбивство не було заплановане і сталося там, де вбивця побачив можливість вбити. Морозильник - відлюдне місце.