Щаслива пора

    Вона йшла по дому абсолютно щаслива – життя розставило все та всіх по своїх містах, тепер вона вже не Попелюшка, а та, хто лишить найбажанішого холостяка його статусу, через короткий проміжок часу він стане рядовим одруженим чоловіком, безумовно він зміниться, але вона вже і так змінилась – вже немає тієї маленької простої наївної Соні, що покірно виконувала всі домашні обов’язки, тепер вона жінка, що знає собі ціну, місцями різка та груба, гроші допомогли їй розставити пріоритети та показали хто головний, але важко сказати після яких подій вона перестала випромінювати добро, співчуття, любов: після того, як її жорстко побив коханий, чи після сум, які вона почала витрачати, ставши нареченою багача? Можливо, і те, і інше, а можливо, Марк став каталізатор до того, щоб вона стала самою Черствістю, адже зерно байдужості їй вже заклали люди, які її ображали незаслужено.

    Після ганебного ставлення тіткою, вона хотіла того, чого їй не вистачало – любові, багато любові та належного ставлення, отримавши любов, вона мріяла про купу грошей, отримавши багатство, вона відчувала хороше ставлення від майбутнього чоловіка, але заодно відчувала і деякий холодок, вона здогадувалась, що він не відчуває цього до неї, ще вона відчувала, що це взаємно, тому вона знову мріяла про кохання, упиваючись любовними романами. Такий собі кругообіг почуттів в природі.

    Тепер вона лежала цілими днями, шарпаючи пульт від телевізора, іноді читала, а коли Марк хотів насолодитись грою на фортепіано – вона грала, коли їй все це набридало, вона йшла на кухню в пошуках чогось смачненького, від нудьги іноді щось готувала, виходила на поріг прохолодними ранками і пила каву, коли їй все це набридало, вона їхала по магазинам і не шкодувала безлімітної кредитки, періодично вона ставала гарячою від десятків маніпуляцій, Марк не рахував гроші, а вона – тим більше, він тільки помітив, що одна із кімнат перетворилась в гардеробну його нареченої; вона вже не прокидалась рано-вранці по графіку, а робила це коли заманеться і їхала на таксі до салону краси та робила зачіску, макіяж. Деякі дівчата – необроблені алмази, достатньо лише стряхнути з них пил, обробити і отримуєш ідеальний діамант, що заворожує та виблискує, манить та залишає слід в серці, італійка ж була від народження діамантом, але неідеальним, їй не потрібні були ніякі маніпуляції, щоб стати ідеальною, в неідеальності була її фішка, її ізюминка, саме це робило її цілою і досконалою, а зависаючи в салонах краси та одягаючи на себе брендові лахи, вона зробила крок назад і стала такою як всі.

     Соня ніколи і подумати не могла, що це їй колись може набриднути, це сите і багате життя, тому завела собі породисту руденьку  пухнасту кішечку з плоскою мордочкою, вони були такими схожими, що навіть лінились в унісон, тепер дівчина вже пила каву не сама, а виходила разом з новоспеченою подругою – Лулу, вона завжди мурчала та терлась об ногу на прощання, а потім йшла і поверталась і надвечір, вона так само сумувала як і її хазяйка, аж допоки вона не народила чотирьох кошенят, вона турбувалась про них цілими днями і, здається, їй було вже не до суму, саме тоді Соня зрозуміла що саме їй потрібно, вона дочекалась поки її майбутній чоловік прийде з роботи і заявила, навіть не дочекавшись, що зачиняться двері.

-  Я нарешті знаю, що хочу!

-  Що? Сподіваюсь, подати мені вечерю?

- Ні! – її великі карі очі випромінювали радість і всім своїм тілом вона очікувала позитивної відповіді.

-  Ні? А я голодний.

-  Ну вгадай! Даю тобі три спроби.

-  Перша – я не знаю, друга – я не знаю, третя – я не знаю.

-  Так не чесно! Ну вгадааай!

-  Добре, ще одного кота?

-  Можна, але ні. Давай ще!

-  Машину хочеш? У тебе немає водійського посвідчення.

-  Можна, хочу, але теж ні. Давай третя!

-  Може, ти все ж таки хочеш мене покормити?

-  Ну так нечесно…

-  Тоді хочеш полетіти на відпочинок?

-  Хочу теж, але ні. Даю тобі ще четверту спробу.

-  Я здаюсь.

-  Добре, тоді я скажу… Дитина!

-  Що? Ні! У нас буде дитина?

-  Чому ні? Ні, у нас не буде дитини, але я хочу завести.

-  Скажу тобі чому «ні» по двом пунктам: перший – ти говориш «я», але це має бути взаємно, другий – слово «завести».

-  Що не так? Я не розумію…

-  Дітей не заводять, їх хочуть і народжують.

-  Тоді я хочу дитину, так добре?

-  Не добре.

-  Та що ж таке?

-  Знову «я».

-  Добре, «ми». – погодилась дівчина.

-  Не може бути «ми», я ще нічого не говорив, навіть не думав про це, це має бути виваженим рішенням, потрібно зважити всі «за» і «проти».

-  Я не думала, що ти такий нудний.

-  Хай буде так.

-  Ну добре, а скільки ти дітей хочеш?

-  Дітей?! Сонь, яких ще дітей?

-  Ну таких милих з рожевими щічками.

-  Я не впевнений, що хочу одну, а ти мені вже про цілу купу!

    Соня була з тих жінок, які думали, що в будь-якій незрозумілій ситуації потрібно плакати, збігло молоко – плач, зламався ніготь – плач, хлопець купив не той подарунок – плач, кішка народила, а ти ні – теж плач! У світі все ж так просто – щось не виходить і як давай всі плакати один поперед одного, що саме цікаве, то у деяких дівчат непогано це виходить (я маю на увазі, що це допоможе досягти бажаного та вирішити купу проблем) і Соня не була виключенням. Марк не любив цих жіночих штучок, тому прийняв правила своєї нареченої.