Частина 5

— Зможеш відвезти мене на квартиру? — запитала Ліза, відчуваючи, як втома остаточно накриває.

Подруга щойно вийшла з ванної, обмотавши голову рушником. Вона швидко оглянула кухню, не побачивши Артура, і закивала, трохи замислившись.

— Звісно, але почекай, я тільки зберуся... — раптом усміхнулась і підморгнула. — Або попроси мого братика. — З цими словами вона зникла в своїй кімнаті.

— Я не наймався шофером, — пролунало з-за спини.

О, згадай сонце, от і промінчик з’явився, подумала Ліза, стискаючи зуби.

— А я з тобою їхати не збираюся, — відповіла вона з усією можливою байдужістю, демонстративно відвертаючись від нього.

Артур глибоко вдихнув, спершись на барну стійку. Його погляд був холодним, майже байдужим, але в очах жевріло щось інше — те, чого Ліза воліла б не помічати.

— І що ти збираєшся робити? — запитав він, нахиливши голову.

Вона нахмурилася, не розуміючи, до чого він веде.

— Ти про що?

— Пф, та вже вся околиця знає, що тобі шукають нареченого, бо бізнес імперія Чернових занепадає.

Ліза ледве стрималася, щоб не відповісти грубо. Слова Артура боляче вдарили по нервам, адже це була правда. Якби ж вони тільки підписали контракт з Дянуком, все могло б скластися зовсім інакше.

— Нічого, — відрізала вона, вирішивши не продовжувати цю розмову.

З Артуром вона своїми планами ділитися не збиралася, а він, наче зрозумівши, що не отримає більше інформації, мовчки покинув кухню.

Ми з Карішею, швидко дістались багатоповерхівки. Але перед цим я дві години, стирчала в її домі, бо: "Ця сумка не підходить, до мого костюму." або "Зажди ще кілька хвилин, я перероблю зачіску". Я почала серйозно замислюватись, на рахунок таксі. Але наче почувши мої думки, подруга стояла зібрана, та крутила ключима.

-Де ж вони?-пропихтіла, відсовуючи, ще полицю. 

Не могла ж я забути вдома, угоду?? Чи могла...

А ось. Знайшла! Діставши файлик, з верхньої полиці, полегшено видихнула. 

Вже за кілька хвилин спускалась сходами, а потім випадково гримнула дверима Карішиної "Bentley " за що отримала, попереджувальний погляд.

Вивертаючи руля, в пошуках паркувального місця вона спитала.-То що, ти таки підеш працювати?

-Немаю іншого виходу, не хочу заміж ще й за якогось ноунейма...-позіхнула, так через кіно уночі,  не сильно виспалась.- Легше, підняти прибуток компанії, що я збираюсь робити.

-Цікаво, як. Змусиш людей купляти меблі?-скептично спитала Каріша.

-Не зовсім, але суть та ж.