Частина 3

Будинок виглядав як утілення сучасності: чіткі лінії, великі вікна, які впускали море природного світла. Інтер'єр — мінімалістичний, з білими стінами та нейтральними меблями. Дерев'яні сходи з прозорими скляними поручнями додавали легкості простору, хоча зараз це лише здавалося ілюзією. Я піднімалася ледве дихаючи, відчуваючи кожну сходинку під ногами, ненавидячи важкі чемодани, що тягнули мене назад.

Коли, нарешті, досягла другого поверху, змусила себе на мить зупинитися й перевести дух. Проходячи мармуровим коридором, помітила нові фотографії в стильних рамах. Ще вчора їх тут не було. Зупинившись біля однієї з них, де усміхалася щаслива сім'я, я теж усміхнулася, хоча в цю мить усередині мене панував хаос. Швидко відвернувшись, рушила далі до кімнати Каріши.

Відчинивши двері, побачила простору світлу кімнату, де все мало свіжий, сучасний вигляд. Пастельні стіни, великі вікна, через які відкривався мальовничий краєвид. Ліжко було застелене яскравою ковдрою, а на столі лежали книги та дрібнички, що нагадували про затишок.

— Нарешті,— зітхнула я, тягнучи чемодани через поріг. Залишивши їх біля стіни, впала на ліжко подруги, дозволяючи собі розслабитися вперше за весь день.

— О, ти вже тут,— привітала мене Каріша, витираючи рушником волосся.— Ну і як усе пройшло?

— Вечір був абсолютним кошмаром,— відповіла я, ще не в змозі оговтатися.— Я поговорила з більше ніж десятьма хлопцями, і кожен з них був нестерпно нудний. Випила майже пляшку шампанського, бо горло постійно дерло, а плаття так тиснуло, що я ледь не задихалася. А ще бачила Ніку і її подружок...

Каріша скривилася, почувши згадку про Ніку.

— Чесно кажучи, я думала, що нічого гіршого бути не може, але виявилося, що батько серйозно вирішив одружити мене з одним із цих хлопців. Це просто безглуздя.

— Ох, Лізо, це звучить жахливо,— Каріша обійняла мене за плечі.— Ми знайдемо вихід з цього лайна. Я б теж не хотіла вийти заміж у дев'ятнадцять через бізнес чи ще якусь дурню.

Я важко видихнула, не в силах навіть усміхнутися.

— Ти не сама. Твоя сім'я завжди тебе підтримає, навіть якщо це складно,— промовила я.— Вони не стануть вести під вінок, як мої. А я... розмовляла з мамою. Вона підтримує батька, і я не розумію, як це можливо. Вона так вийшла заміж за мого батька, і тепер хоче того ж для мене.

Раптом я засміялася, що так здивувало Карішу, що вона мало не підскочила.

— Ох, пробач, згадала просто, як сьогодні бачила Юру Хвільника,— знову почала сміятися, згадуючи, як він виглядав.— А перед цим говорила з тим, як його... Ну, черпак.

Гучний сміх заповнив кімнату, і ми з Карішою вже валялися на ліжку, задихаючись від хохоту.

— Як ти там не заржала?— запитала вона, коли ми нарешті заспокоїлися.

— Уявлення не маю, але він мене вразив після тієї ситуації з Іркою. А тут такий сюрприз,— знову сміючись, сказала я.

Ми довго говорили про хлопців і загалом про вечір, поки, нарешті, не ввімкнули фільм і не вляглися під теплий плед, забувши про важкий день.