Частина 1

Вона вражає своєю елегантністю у синьому платті, що підкреслює її витончену фігуру. Волосся, схоже на м'яку золотисту хвилю коли вона рухається воно витончено блистить. Ясні блакитні очі привертають увагу. Вона носить природний макіяж, що підкреслює її красу, і додаткової прикраси вона не потребує, оскільки сама є яскравим акцентом будь-якої події. Вона Єлизавета Черненко донька відомого бізнесмена, і цим все сказано.

-Ти як доць?- мама як зажви прекрасна,  волосся ретельно зачесане в високий хвіст, що підкреслює її витонченість. Обличчя виражає бездоганну грацію. Ясні очі такі ж як в доньки відбивають світло залу, надаючи їм особливого блиску, а макіяж надає образу завершеності.

-Нормально.-сказала натягнувши посмішку.

Мама покачала головою. -Щось не схоже, плаття таки затісне так?-мовила співчутливо.

Сукня для заходу була куплена в останню хвилину, в єдиному розмірі який залишився, і так вона дійсно була затісна, але не в цьому річ. -Як думаєш тато дійсно шукає мені нареченого, чи жартує?

З таці офіціанта, що проходив поруч дівчина рвучко підхопила келих шампанського та випила кількома ковтками.

-Так шукає, але це не привід напиватись Лізо.

-У мене немає проблем з алкоголем.- сказала, з явним натяком, нахмурившись.-А ось привід це чи ні...Я вже казала що заміж не збираюсь.

-Так не обов'язково ж вже йти і одружуватись, достатньо вкласти контракт..

-Так як ви з батьком?

Колючий погляд мами, боляче вдаряв по совісті, але нехай. Ні я не бажаю такого шлюбу, якщо то тільки по любові і очевидно не зараз.

-Не втручайся Лізо, це потрібно для бізнесу.-видихнула вона.

-Плювала я на ваш бізнес з такими забаганками, якби ви тоді мене послухали цього б не було.-кинула і віддалилась.

Що ж все ще гірше ніж я очікувала. Я давно бачила у батька потребу вигідно видати мене заміж, але не думала що все настільки серйозно, і що мама цілком і повністю за. Видно справи з компанією дійсно йдуть погано.

-Чого сумуєте, Єлизавето Ігорівно?-запитав хлопець на кілька дюймів вище мене, та з смішним чубчиком білосніжного волосся.

-Юрій Володимирович, не помиляюсь?-сіпнула бровою вверх.

Тихо розсміявшись, він поправив галстук та посміхнувся.-Ви не тільки красива, а й з відмінним почуттям гумору. Не очікував.

А ви не тільки розпещений хлопець, а ще й бабій, очікувала бо знаю.

Та в голос цього я вже не сказала, лише посміхнулась.

-Як вам вечір? Як на мене суцільна нудьга-а-а.-протягнув.-Може відійдемо?

В його зелених очах заграли вогники, а в моєму організмі блювотний рефлекс.

Чому всі потребують тільки одного?

-Ні дякую. Якщо для вас благодійний вечір нудьга, то що ви тут робите?-хмикнула

Підчеплює заможних дівок, це очевидно.

-Мене ваш батько запросив.

Роздивившись в натовпі, батькове усміхнена обличчя під час розмови з котроюсь жінкою, не здивувалась. Що ж гаразд, значить він вже почав діяти. Тоді і мені пора.

-Агов, Лізо ти куди?-крикнув наздоганяючи мене Юра.-Ми з твоїм батьком так не домовлялись.

Зупинившись в коридорі, де вже не так багато людей, я розвернулась до хлопця і грізно прошиміла.-Послухай, мій батько домовлявся з тобою і ще приблизно десятьма хлопцями, з якими я сьогодні розмовляла. Але ні ти, а ні вони мене не цікавлять. Я не хочу заміж.-зітхнула і відійшла на крок, збільшуючи відстань, Юра стояв і ошелешено спостерігав за мною.- Та що там заміж, я й знати вас не хочу.-засміялась. -Тому гуляй і знайди собі чергову пасію.