Розділ 9

Місто Горизонт гуло чутками. Рейн Шрауд став справжньою знаменитістю, хоча сам він волів би спокійно тренуватися на задньому дворі свого нового будинку. Канаде та Таня змагалися у спарингах, а Сорла з Феніріль створювали ілюзорні перешкоди для них.

Проте спокій тривав недовго. У Гільдію прийшов запит на розслідування дивних подій у покинутому храмі на околиці. Кажуть, там бачили маленьку постать, яка приносить удачу одним і нещастя іншим.

У покинутому храмі

Коли команда Рейна переступила поріг старого храму, Сорла та Феніріль раптом зупинилися.

— Тут пахне... небесною магією, — прошепотіла Сорла.

— Але вона дуже слабка, ніби хтось поранений, — додала Феніріль.

У глибині залу, за завісою пилу, вони побачили маленьку дівчинку з великими лисячими вушками та пухнастим хвостом. Вона стискала в руках старий амулет і тремтіла від страху. Це була Ніна.

— Будь ласка... не ображайте мене... — прошепотіла вона, закриваючи очі.

— Ой, яка мила! — Канаде вже хотіла підбігти до неї, але Рейн зупинив її.

— Чекай. Вона налякана. На неї вже полювали.

Рейн помічив на зап'ястях Ніни сліди від магічних ланцюгів. Його серце стиснулося від гніву. Хтось намагався силоміць підкорити собі цю божественну істоту.

— Ніно, — тихо покликав Рейн, сідаючи на підлогу на певній відстані. — Мене звати Рейн. Я приборкувач, але я не користуюся ланцюгами. Подивися на моїх друзів.

Канаде привітно помахала хвостиком, Таня склала крила, а феї розсипали навколо Ніни золотистий пилок, що дарував спокій. Дівчинка-лисичка повільно відкрила очі.

— Ви... ви не хочете мене продати? — запитала вона тремтячим голосом. — Ті люди в золотих обладунках казали, що я — лише інструмент для перемоги над демонами.

Рейн стиснув кулаки. «Люди в золотих обладунках» — це міг бути тільки загін Аріоса. Ці негідники намагалися вкрасти божественне звірятко, щоб підвищити свої сили!

— Ніхто більше не посміє назвати тебе інструментом, — впевнено сказав Рейн. — Якщо ти підеш зі мною, ти будеш частиною нашої родини. Ми захистимо тебе.

Саме в цей момент двері храму розчинилися. На порозі стояв Аріос. Його обличчя було перекривлене від злості.

— Ось ти де, мерзенний злодію! — вигукнув Герой. — Спочатку ти вкрав у мене дракона, а тепер зазіхаєш на Божественну Лисицю? Вона належить державі! Віддай її мені, і, можливо, я не кину тебе до в'язниці!

Рейн повільно підвівся. Його очі світилися силою всіх контрактів, які він уклав.

— Аріосе, ти називав мене баластом. Ти казав, що я нічого не вмію. Але ти так і не зрозумів головного: сила приборкувача — це сила довіри. А тобі не довіряє навіть власна тінь.

— Дівчата, — скомандував Рейн. — Захистіть Ніну. Аріосом я займуся сам.

Це був момент, якого Рейн чекав довго. Він не збирався просто відступати. Він збирався показати Аріосу, що справжній Герой — це не той, у кого золотий меч, а той, хто готовий стати стіною між дитиною та небезпекою.