Розділ 8

Поява фей-близнючок у команді додала не лише магії, а й галасу. Сорла та Феніріль постійно кружляли навколо Рейна, змагаючись, хто з них швидше принесе йому ягоди чи знайде коротший шлях.

— Рейне, дивись! Я знайшла магічну руду! — вигукувала Сорла, зникаючи в одному просторовому розломі й з’являючись біля його плеча.

— А я знайшла сонячні квіти для твого зілля! — перебивала її Феніріль.

Канаде намагалася вхопити їх за крильця, коли вони занадто близько підлітали до її вушок, а Таня лише спокійно зітхала, спостерігаючи за цим хаосом.

— Майстре, — Таня підійшла до Рейна, коли вони зупинилися на перепочинок. — Ми стаємо сильнішими, але наші вороги теж не сплять. Я відчуваю, що за нами стежать. І це не Аріос. Це щось... темніше.

Рейн кивнув. Його чуття приборкувача теж було напружене.

— Я теж це відчуваю. Хтось намагається активувати стародавнє прокляття в цьому лісі. Ми маємо діяти разом.

Битва в Кришталевому гроті

Їхні пошуки привели до входу в Кришталевий грот. Там, посеред печери, прокинувся Стародавній Тіньовий Гілант — монстр, створений з чистої темної магії. Звичайні атаки просто проходили крізь нього, не завдаючи шкоди.

— Моє полум’я не бере його! — вигукнула Таня, випускаючи потужний вогняний струмінь. Темрява просто поглинула вогонь.

— Мої удари теж марні! — Канаде розгублено відскочила назад.

Рейн зрозумів: це момент для справжньої координації.

— Дівчата, слухайте мій наказ! Сорла, Феніріль — створіть просторову пастку! Стисніть темряву в одну точку!

Феї-близнючки взялися за руки, і навколо Гіганта почали з’являтися мерехтливі розломи. Монстр заревів, його тіло почало втрачати стабільність.

— Тепер, Канаде! Використовуй свою швидкість, щоб створити вихор навколо пастки! Таня — додай своє полум’я в цей вихор, але не просто пали, а спрямуй енергію через мій посох!

Рейн підняв свій посох, стаючи центром цього магічного кола. Він відчув, як через нього проходять чотири різні потоки сили: дика швидкість Канаде, королівська міць Тані та ефірна магія фей. Це було важко, його тіло тремтіло від напруги, але він тримав цей зв'язок.

— Об'єднаний резонанс: Світло Приборкувача! — вигукнув Рейн.

Магічний промінь, що поєднав у собі сили всіх п'яти сердець, пробив темряву Гіганта наскрізь. Монстр розсипався на дрібні кришталики, які осіли на землю тихим сяйвом.

У гроті запала тиша. Дівчата важко дихали, але на їхніх обличчях були посмішки. Вони вперше відчули, що таке справжня командна робота під керівництвом Рейна.

— Ого... — Канаде підійшла і міцно обійняла Рейна. — Це було так потужно! Я відчувала кожного з вас.

— Непогано, — Таня схвально кивнула, витираючи сажу з обличчя. — Рейне, ти справді вмієш поєднувати непоєднуване.

Сорла та Феніріль вмостилися на капелюх Рейна, стомлені, але щасливі.

— Ми — найкраща команда! — пропищали вони в один голос.

Рейн подивився на своїх супутниць. Він знав, що команда Героя ніколи б не змогла досягти такої гармонії. Бо вони бачили один в одному конкурентів, а він у своїх дівчатах — справжню сім'ю.

— Ходімо додому, — сказав він тихо. — На нас чекає гаряча вечеря і відпочинок. Ми це заслужили.