Розділ 4

Вечеря в місцевій таверні стала справжнім святом. Рейн спостерігав, як Канаде з неймовірним апетитом змітає зі столу все: від смаженої риби до солодких булочок.

— Це... це неймовірно смачно! — муркнула вона, облизуючи пальці. — У лісі мені доводилося їсти лише сирі фрукти та коріння. Рейне, ти найкращий майстер у світі!

Рейн лише посміхався, відчуваючи тепле почуття спокою. Але його думки все одно поверталися до гільдії. Він розумів, що ранг E — це лише перша сходинка. Щоб стати справді видатним пригодником, йому потрібні ресурси та досвід.

Наступного ранку вони знову були в Гільдії. Дівчина-реєстратор, побачивши їх, одразу поманила Рейна пальцем.

— Пане Рейне, для вас є особливе замовлення. Це завдання рангу D, але за нього ніхто не хоче братися. У південних шахтах оселився Кам’яний Грізлі. Команда Героя намагалася вибити його звідти минулого тижня, але вони лише розлютили звіра і відступили, заявивши, що це «не варте їхнього часу».

Рейн примружився. Він знав, що Аріос просто злякався міцної шкури грізлі, яку не пробивали звичайні мечі.

— Ми беремося, — коротко відповів він.

У шахтах

Шахти зустріли їх холодом і темрявою. Рейн знову скористався своїм даром: він прикликав маленьких печерних кажанів. Через кілька хвилин він уже знав точне розташування монстра.

— Він у центральному залі. Спить, але його дихання важке. Він поранений після зустрічі з Аріосом, і це робить його вдвічі небезпечнішим.

— Не хвилюйся, — Канаде розім’яла плечі, і її кігті на мить подовжилися, виблискуючи сталевим блиском. — Моя сила тепер — твоя сила. Давай спробуємо те, про що я казала в лісі. Спробуй передати мені свою енергію підтримки.

Коли вони увійшли до зали, величезна гора каміння та хутра підвелася назустріч. Кам’яний Грізлі був заввишки три метри, а його спина була вкрита міцними кристалами. Побачивши людей, він видав такий рев, що зі стелі посипалося каміння.

Рейн заплющив очі. Він зосередився на зв’язку, який виник між ними під час контракту.

— Канаде, приймай! — вигукнув він.

Він не просто віддав наказ. Він спрямував свою волю та ману прямо в серце дівчини-кішки. Тіло Канаде спалахнуло золотавим сяйвом. Її швидкість зросла настільки, що вона перетворилася на розмиту тінь.

Грізлі замахнувся важкою лапою, але Канаде вже була в нього на спині.

— Твій захист нічого не вартий проти моїх кігтів, посилених моїм майстром! — вигукнула вона.

Один точний удар, підкріплений магією Рейна, і міцні кристали на загривку монстра розлетілися на друзки. Грізлі повалився на коліна, важко дихаючи. Рейн підійшов ближче. Він бачив біль у очах звіра.

— Ти не мусиш помирати, — тихо сказав Рейн, кладучи руку на ніс монстра. — Іди глибше в гори, де немає людей. Я не вб’ю тебе, якщо ти підеш зараз.

Звірине чуття підказало грізлі, що перед ним не просто людина, а той, хто розуміє його душу. Монстр схилив голову, видав тихий звук, схожий на вдячність, і повільно побрів у темряву дальніх тунелів.

Канаде підійшла до Рейна і з подивом подивилася на нього.

— Ти відпустив його? Але ж за його голову давали велику нагороду.

— Ми виконали головне — шахти вільні, — Рейн витер піт з чола. — Приборкувач не повинен лише вбивати. Ми маємо створювати баланс. До того ж... ми знайшли дещо цінніше.

Він підняв із землі один із відбитих кристалів грізлі. Це був рідкісний енергетичний камінь, який коштував дорожче за будь-яку нагороду гільдії.

— Ого! — очі Канаде засяяли. — Рейне, ти справді бачиш те, чого не бачать інші. Тепер я точно знаю — ми станемо найкращою командою в історії!

Коли вони повернулися з перемогою, чутки про «диво-приборкувача» та його неймовірну напарницю почали ширитися містом, як лісова пожежа. Але Рейн знав: це лише початок. Попереду були нові зустрічі з іншими представниками найсильніших рас... і, можливо, ще більше сюрпризів від його власного дару.